– Ну повинна ж у свекрухи бути хоч крапля совісті! – зітхає тридцятирічна Олена. – Адже вона онука хотіла, все питала, коли вже! В результаті зараз з малюком сидить моя бабуся, якій майже вісімдесят! Бабусі самій, вже доглядальниця потрібна! А вона залишається з дворічною дитиною, тому що більше нікому!
За професією Олена лікар, тому довго сидіти в декреті не може. Та й фінансове питання в їхній родині стоїть досить гостро – платять кредит, гроші потрібні. Тому два місяці тому вона вийшла на роботу, незважаючи на те, що сидіти з дитиною рішуче нікому, а до саду ще цілий рік.
– Батьки мої ще молоді і самі працюють! – розповідає дівчина. – Намагалися ми найняти няню, але виявляється, що це тільки на словах легко. Люди просять за свої послуги шалені гроші, а працювати не хочуть. Першу няню ми з чоловіком на третій день звільнили, хоча здавалася цілком адекватною. Там без варіантів! Друга вийшла, тиждень пропрацювала і знайшла пропозицію кращу. І навіть не подзвонила, що не попередила про те, що працювати більше не буде!
– Як це?
– Та ось так! Уяви ситуацію – мені на роботу йти, мене люди чекають, а няні немає. Дзвонимо – скидає. Потім все ж взяла трубку. Я, каже, більше до вас не прийду, працюю в іншому місці! От і все.
– І що ви стали робити? З ким залишили дитину?
– Добре, що у мене бабуся в сусідньому під’їзді живе! Правда, вона старенька вже, але малюка мого любить і ладнає з ним. Завжди говорила раніше – приводіть Коленьку, я посиджу. Коли дізналася, що ми няню підбираємо, взагалі в шоці була – як же можна, мовляв, такого маленьку дитину з чужою людиною залишати… Ну ось, довелося бігти до неї – бабуля, виручай! В результаті два місяці вже бабуся сидить з правнуком.
…Бабуля сімдесят дев’ять років, і зі здоров’ям у неї не дуже. Вона повненька, рухається насилу, постійно п’є ліки, до того ж у неї проблеми зі слухом.
Гуляти з правнуком бабуля не ходить – на вулиці за активним малюком їй не встежити. Але вдома, за словами Олени, поки погано-бідно справляється. В обід вдається Оксана, допомагає погодувати малюка і укласти на денний сон. Увечері хлопчика забирає додому батько.
Звичайно, бабусі важко, але іншого виходу поки немає, стверджує Оксана. Няню вони продовжують шукати, але приходять такі кадри, з якими дитини не залишиш. Хороші няні теж є, але їхні послуги коштують таких грошей, які Олені і її чоловікові не по кишені.
– А свекруха що ж? Вона пенсіонерка у вас і здається, молодша твоєї бабусі?
– Молодша! Їй п’ятдесят вісім. Але вона відразу сказала: я, мовляв, своїх дітей виростила. Сидіти з вашими не зобов’язана!
Свекруха, за словами Олени, веде «світський» спосіб життя: зустрічається з подругами, за пільговими абонементами для пенсіонерів ходить по театрах і виставках, завела собачку, яку вигулює по півдня в компанії місцевих пенсіонерок-собачинь і на довершення всього, записалася на якийсь гурток по квілінгу для літніх людей.
– Вироби з паперу роблять, – пояснює Олена. – Зовсім вже…
На свекрухау Олена серйозно ображена.
– Сама ж мені говорила – це не справа, мовляв, що Марія Тимофіївна сидить з дитиною. Їй важко! Я кажу, ну а в чому справа, візьміться сидіти ви! Вона – а при чому тут я? Це не моя дитина і не мої проблеми. Ось так ось… А я вважаю, що це свекруха повинно бути соромно, що з її онуком сидить восьмидесятилітня глуха прабабуся, в той час, коли вона не працює і може допомогти!
Як вважаєте, непрацююча свекруха дійсно мала б підключитися в такій ситуації?
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
