fbpx
життєві історії
– Ну, привіт, дочко! Татко твій повернувся! Буду з тобою своєю віку доживати. – І я відчула, що земля йде з-під ніг. На порозі стояв старенький чоловік. Кепка, сиве волосся, похмуре обличчя

Свого рідного батька я не пам’ятаю, він пішов від нас, коли мені не було й двох років. Не дзвонив і аліментів  не платив. Просто зник. А ми його і не шукала, нам без нього стало набагто спокійніше.

Коли мені було п’ять мама вдруге вийшла заміж, і вітчим замінив мені батька.  А через два роки у мене вжк був братик Ігор, з яким ми дуже дружні.

Батьки купили ділянку в передмісті, побудували там будинок, де ми і жили своєю маленькою дружною сім’єю.

Я закінчила інститут, влаштувалася на роботу і почала накопичувати особливо не виходило, завжди знаходилися інші витрати.

Того року батьки забрала бабусю до себе, бо вона стала гірше себе почувати – як не бадьорить, а вік бере своє. І я переїхала в її однокімнатну квартиру.

Квартира хоч і стара, потребує ремонту, але була розташована близько від мого офісу, що мене і радувало. Познайомилася з чудовим хлопцем, ми зустрічалися, спілкувалися і відмінно проводили час. У нас все було добре.

Ми домовилися разом піти до друзів, він мав  заїхати за мною.

От і я прибігла раніше з роботи і почала наводити красоту. Дзвінок в двері пролунав несподівано. Я відчинила не дивлячись, подумала, що Паша теж зміг вирватися раніше. Але це був не він. Краще б двері не відчиняла.

На порозі стояв старенький дідусь. Кепка, сиве волосся і дивний погля, який мене зразу настрашив. І я хотіла сказа, що він помилився квартирою, коли він почав розмову:

– Ну, привіт, дочко! Татко твій повернувся! Буду з тобою своєю віку доживати.

І я відчула, що земля йде з-під ніг. А чоловік, скориставшись цим і швидко зайшов в квартиру, оглянув кімнату, перевірив кухню і вимовив:

– Мда, бідненько, але чистенько! Що, теще моя люба багатства не нажила? Та й мамин коханець не сильно розбігся тобі допомагати, так? Ну, жити можна! Треба буде тільки другий диван поставити он там в кутку. Я піду поки що, мені тут ще пару питань повирішувати треба, а в понеділок з ранку чекай з речами, – і він пішов.

І у мене зразу почалася істерика. Я подзвонила мамі. Вони з вітчимом були у мене вже через годину. Приїхав також Паша. Ми всі разом поїхали до батьків. І вони наполягли, щоб я тимчасово пожила у них.

Паша погодився зустрічати мене кожен день з роботи і відвозити до батьків. Вітчим з братом з’їздили в бабусину квартиру і зібрали мої речі. Також зайшли до сусідки і попросили її доглянути за квартирою. Якщо чого помітить, відразу дзвонити їм.

Довго чекати не довелося. Сусідка зателефонувала у вівторок. Розказала, що вчора весь день сивий чоловік, крутився навколо двері, а до вечора притягнув якийсь стару ковдру, постелив між поверхами і ліг спати.

На всі питання сусідів незворушно повідомляв, що приїхав до доньки з далека, а її чекає. Йти йому нікуди, тому він буде чекати її в під’їзді. Якщо сусідами щось не подобаєтьс, нехай подзвонять до дочки і її розкажуть, вона зрадіє. Але сусіди зразу викликали в поліцію і його забрали для з’ясування особи.

Я поки живу у батьків. Що робити далі не знаю. Вітчим дзвонив дільничному, той сказав, що батька вже пробили в відділенні. Він відсидів за п’яну бійку, місяць як вийшов, не працює, шукає місце, де осісти.

Формально нічого поганого він не зробив, ходити в гості і навіть лежати в під’їзді – це ще не злочин. Буде що серйозніше, звертайтеся! А мені-то що зараз робити? Жити й боятися? І що маю далі робити?

Фото ілюстративне з вільних джерел.

facebook