fbpx
життєві історії
Ну, рушник однин на всіх у ванній у моїх свекрів це ще куди не йшло, я все одно кругом свій беру, і для дитини й чоловіка теж. Але варила свекруня суп курячий з лапшою, дивлюся, а вона прямо в суп бульк – яйця варити, прямо з хліва з-під курки, в шкаралупці, в курячому посліді, не помивши навіть!

Ми з чоловіком з сусідніх районів, обоє з сіл, але живемо в моєму селі, бо воно до обласного центру ближче, де ми працюємо, плюс мені батьки бабусину хату подарували. В ній ми і живемо, діток-погодок двох виховуємо, а до свекрів іноді в гості їздимо, провідати і допомогти їм щось по господарству.

Але ось тепер я навіть не знаю, чи давати їм онуків.

Справа ось в чому. Свекри мої – чудові привітні люди, у них, крім мого чоловіка Вані, ще двоє старших дітей. Свекри вже на пенсії. Займаються господарством, курей, бройлерів і перепілочок вирощують, город тримають.

А я недавно якраз з декретів вийшла, малі в садок пішли. Свекруха дзвонить і каже, щоб ми їм іноді дітей навіть на тиждень-два привозили, щоб нам, мовляв, легше було, а їм за радість наших бешкетників побавити.

Ну, ще ми малих самих не залишали у них, але минулого тижня просто на вихідні в гості всі поїхали. Я якось ніколи не звертала уваги, як готує мама чоловіка. Але цього разу дещо сталося…

Життя в селі особливе своєю простотою, я до цього звикла, у кожній родині свої особливості, у моїй, на приклад, ми всі завжди яєчню з однієї сковорідки їли, а не окремо по тарілках розкладали. З чоловіком зараз теж так часто робимо.

Так ось, те, що у свекрів моїх рушник однин на всіх у ванній висить для всіх частин тіла, це ще куди не йшло, якщо їх це влаштовує, я все одно кругом свій окремий беру, і для дитини й чоловіка теж.

Але варила свекруня суп курячий з лапшою, а я поруч була якраз, і дивлюся – матінко! – а вона прямо в суп бульк – яйця варити, прямо з хліва з-під курки, в шкаралупці, не помивши навіть!

Це вже занадто, я вам скажу, мені так фу-фу стало!

Я кажу:

– Мамо Галю, що ви робите?..

А вона:

– Я завжди так роблю, через 5 хвилин дістану яєчка, а суп собі хай доварюється, я його потім з яйцем в тарілочці подаю. Ащо?..

Словом, свекруха дуже образилася, що я малим суп не дозволила їсти і сама не стала, повечеряли ми з ними гречкою з котлетами.

Чоловік мамин суп їв, але то його діло. Неприємно все так вийшло, звичайно. Але що я мала робити? Їсти той суп після того, як в ньому яйця прямо в курячому посліді зварилися?..

Свекруха і наступного дня, коли ми їхали, ображалася, «цяцею» мене назвала.

А я тепер навіть на знаю, чи залишати у них хлопчиків самих? Адже вона їх такими супами годувати й буде, людина своїх звичок не змінить… А в мене ті яйця досі перед очима. Фе…

Спеціально для Ibilingua.com.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page