З родичами, як відомо, краще не працювати в одній організації чи одному підприємстві. Тим більше, не варто влаштовувати до себе близьких і не дуже на їхнє гаряче прохання. Все одно нічого хорошого з цього не вийде.
– Ми з Вірою спочатку були просто колегами, – розповідає Яна, – я прийшла на роботу на рік пізніше за неї. І стосунки у нас були добрими. Так уже вийшло, що у відділі нас було лише двоє: я і вона, ну ще начальник наш безпосередній.
Яні зараз 28 років, а Віра на 2 роки її старша. І так уже розпорядилася доля, що дівчата 4 роки тому стали ще родичками: Яна вийшла заміж за старшого брата колеги.
– Нас не зводили, не знайомили, – згадує Яна, – вийшло все випадково, у компанії друзів я з Андрієм і познайомилася, Віри, до речі, у тій компанії не було.
– Чудово, – сказала Віра, коли дізналася, що брат закрутив роман з Яною. Тебе я, принаймні знаю, ми з тобою ладнали, як колеги, порозуміємося і як рідні люди.
– Жити ми з Андрієм пішли на орендовану квартиру, а через півтора роки взяли іпотеку. – продовжує Яна, – Віра одружена і на момент нашого весілля вона була на 3-му місяці.
Перші дзвіночки, що насторожували, пролунали ще тоді, незабаром після того, як Яна вийшла з відпустки після медового місяця. – Прикрий мене, – просила Віра на правах родички, – мені щось сьогодні так погано, я поїду додому, полежу, сама розумієш, у моєму стані.
Яна спочатку ставилася з розумінням, все ж таки жінка в положенні.
– Тільки часто це стало повторюватися, – каже Яна, – моя родичка явно почала зловживати і тим, що вона є сестрою мого чоловіка, і тим, що вона чекає дитинку, а значить – заслуговує на поблажливість і всіляку допомогу.
Не раз і не два Яні доводилося доробляти Вірині звіти, документи, прикривати перед начальником, брехати, що Віра пішла до податкової (дівчата працювали бухгалтерами).
– Коли Віра пішла в декрет, – зізнається Яна, – я зітхнула з полегшенням: прийшла жінка на її місце, досвідчена, тямуща.
Яна, не зізнаючись собі, навіть шкодувала, що через 3 роки родичка вийде з декретної відпустки і тимчасового співробітника доведеться звільнити місце.
– Соромно було за такі думки, – каже Яна, – все ж таки подруга, чоловікова сестра. Та й племінниця народилася, радість же. Самі ми з чоловіком з дітьми вирішили почекати через іпотеку.
– От мама моя на пенсію збереться, – говорила Яна чоловікові, – тоді і в декрет піду. Вийду з нього через півтора роки, щоб нам легше було, інакше з іпотекою, та на двійку, та на одній зарплаті не витягнемо.
Віра ж сиділа відпустку від дзвінка до дзвінка. А коли вийшла, то Яна зрозуміла: буде ще гірше, ніж під час очікування на дитину. – Дочка щось вночі сопіла, – дзвонила вранці дружині брата Віра, – я сьогодні з нею вдома залишусь. Шеф сказав, що лікарняний можу не брати, якщо не проти. А ти ж не проти, правда?
– Ну скільки вона отримає, якщо буде так часто на лікарняних сидіти, – зверталася до Яни свекруха, яка ще працювала і сідати вдома з онукою, що часто хворіє, бажання не висловлювала, – ти ж не чужа, допоможи. Тобі ж теж належить і в декрет йти, і мамою стати. Тоді Віра тобі допоможе.
– Перший, другий, – каже Яна, – я була не проти, але не через щотижня. Адже мені доводилося робити всю роботу за двох. Та й у ті дні, коли Віра на роботу зволила виходити, толку від неї було мало: то відпроситься в поліклініку, то раніше піде, щоб раніше забрати доньку з дитячого садка.
– Проси, – радили дівчата з інших відділів, – щоб вам ще одиницю дали. Ти ж уже майже ночуєш на роботі, скільки так триватиме?
– Ти знову весь вечір сидиш із паперами, – невдоволений чоловік.
А потім Віра припустилася грубої помилки: вчасно не надіслала важливих документів, підвела і свою фірму, і постачальника. А сама відразу пішла на лікарняний.
– Ну ти виправ, поясни, придумай щось, – відповіла вона на схвильований дзвінок Яни, – ні, я не можу. Ми з чоловіком та донькою поїхали до друзів, за місто.
– Тобто, – обурюється Яна, – дитина не хворіє, їх просто запросили до когось на урочистість. І скільки таких поїздок та днів відпочинку я подарувала? Я на роботі до пізнього вечора вдома з документами, а Віра відпочиває?
– Хто щастить, на тому і їдуть, – сумно сказала мама, з якою Яна поділилася, – і не виправдаєшся – підставиш рідну сестру чоловіка, на все життя зіпсуєш стосунки зі свекрухою.
Виправдовуватися не довелося. Чи сам шеф усе зрозумів, чи дівчатка з інших відділів нашіптували. Підсумок був логічним: Віру попросили звільнитися за власним бажанням.
– Вина, природно, я, – похмуро каже Яна, – не прикрила, підставила. З Яною зараз не бажає спілкуватися ні свекруха, ні Віра.
– Не чекала від тебе, – висловилась сестра чоловіка.
І за її словами виходило тепер, що чи не сама вона Яну на роботу привела, усьому навчила, з чоловіком познайомила, а вона так поступила з нею.
– Ось опинишся в такій же ситуації, – пророкувала свекруха, – зрозумієш. І тебе підставлять. І будуть праві, заради тебе буде за те, як ти з сестрою власного чоловіка вчинила.
– Неприємно звичайно, – зізнається молода жінка, – але мені всеодно. Чоловік на моєму боці, а це головне.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
