fbpx
життєві історії
Ну це теж не життя! Дві з половиною години в один кінець, з пересадками, на трьох видах транспорту! Вставати рано-вранці, мерзнути на зупинках, підлаштовуватися під розклад електрички, штовхатися… Майже п’ять годин на дорозі – це ніякого здоров’я не вистачить! Сім’ю не бачити п’ять днів на тиждень… Дешевше тоді просто вдома сидіти!

Ну це теж не життя! Дві з половиною години в один кінець, з пересадками, на трьох видах транспорту! Вставати рано-вранці, мерзнути на зупинках, підлаштовуватися під розклад електрички, штовхатися… Майже п’ять годин на дорозі – це ніякого здоров’я не вистачить! Сім’ю не бачити п’ять днів на тиждень… Дешевше тоді просто вдома сидіти…розказувала знайома Галина.

Тридцятирічний син Галини, Георгій, зі своєю сім’єю – дружиною і двома маленькими дітьми – живе не далеко від міста.

Живуть дуже непросто. Дружина в декреті, молодшій дитині тільки вісім місяців, квартира в іпотеку, а у Георгія ось уже рік перебої з роботою. Шукає, але якось невдало.

Спочатку були ще якісь амбіції: хлопець він з утворенням, з досвідом, і вважав, що з його резюме йти на просту посаду за копійки – дурниці. Але незабаром стало зрозуміло, що в їх ситуації вибирати не доводиться.

Влаштувався тимчасово без оформлення в якусь контору поруч з будинком вахтером-охоронцем, відкриває шлагбаум, перевіряє перепустки, отримує копійки, які майже повністю йдуть на виплату кредиту.

Якби молодій сім’ї не допомагали батьки, підкидаючи їжу і купуючи одяг дітям, довелося б туго. Нічого зайвого сім’я не купує вже дуже довго. Знайти іншу роботу Георгій надії не втрачає, резюме розкинув, чекає відгуків. Але їх чи ні, або такі, що міняти шило на мило сенсу немає.

І тут знайомі тестя пропонують Георгію роботу у місті.

Робота за фахом, цікава, а головне, з гідною оплатою, соцпакетом, перспективами і всім набором, які, по ідеї, вирішуть всі проблеми молодої сім’ї.

Один мінус – дорога, довга і незручна. Потрібно їхати на маршрутці на станцію, потім на електричці до міста і далі ще на метро з пересадкою через все місто. Досвід показав, що шлях від ганку до ганку становитиме ті самі два з половиною години, а то й більше.

– Звичайно, він відмовився! – розводить руками Галина. – Ну бо це неможливо. Дев’ять годин на роботі, вважаючи обід, плюс п’ять-шість в дорозі – такий робочий день. А якщо ще затриматися попросять? Адже зараз по дзвінку з роботи мало хто йде. Ні. Це не остання пропозиція на світлі, будуть і інші!

– Ну і що тут такого!!! – злиться на Георгія теща. – Їздити йому, бач, незручно! Їздити – не ходити! Молодий чоловік, здоровий, не розвалився б мабуть! Сім’я на голодному пайку, останній хліба без солі доїдають! Знайшли йому роботу, на блюдечку принесли, в наш час… А він, ніс верне!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page