Ну це ж треба – перебирає гречку, горох, пшоно і рис, сидить годинами! А крупи не вагові, фасовані, чисті, з АТБ. Може пил в квартирі три рази на день витирати, але з дитиною не посидить і півгодини! У нас з чоловіком народився пізній малюк, нам по 39 років. Забрали свекруху, вона обіцяла допомагати, а тепер гречку сидить перебирає…
Ми з чоловіком Сашком однолітки, познайомилися в університеті. Вчилися на одному курсі, одразу після закінчення навчання одружилися.
До всього йшли разом, батьки нам майже не допомагали. Мої з села, у мене ще двоє менших братів, а в Сашка одна мама.
Ми спочатку знімали квартири, поміняли їх зо два десятки. На знімному житлі народилася й майже виросла наша старша дочка Олександра.
А потім, коли прожили вже разом 14 років, нам з Сашком вдалося відкрити власний бізнес. Зараз у мене успішний магазин одягу, а у чоловіка підрядна організація.
Ми давно вже живемо у своїй трикімнатній квартирі. І ось позаминулого року, у 38 років, ми дізнаємося, що чекаємо дитинку! Це було так несподівано, ми так розгубилися! Але все ж вирішити дитинку залишити, це ж дар Божий! Так у нас з’явився Данилко.
Коли я чекала синочка, свекруха сказала, що їй вже важко і самотньо самій у квартирі, і вона нас запропонувала, щоб ми її забрали до себе, а її квартиру віддали старшій дочці. Олександра у нас студентка, вони з подругою знімають квартиру.
Ми пристали на пропозицію свекрухи. Забрали її до себе, у її однушці швиденько зробили косметичний ремонт, і тепер там живе Олександра з подружкою.
Я ж народила Данилка, і мені зараз не легко, бо магазин вимагає мого контролю, присутності, хоч там і працюють у мене дві дівчинки, та бухгалтерія, закупівлі, поставки, угоди – все це на мені. Сашко на роботі, мені він практично не допомагає. Хіба що трохи ввечері. А свекруха ж обіцяла! Сама казала, що буде допомагати з малюком, ніхто її за язика не тягнув.
Я б уже няню взяла, чесне слово, але ж мама Сашка образиться, куди там! Вона ж допомагає… Ось тільки не тим, чим треба.
Ну ви уявіть, цілими днями свекруха сидить на кухні і перебирає гречку, горох, пшоно і рис, і це годинами! А крупи не вагові, фасовані, чисті, з АТБ чи там ще з якого супермаркету. Може пил в квартирі три рази на день витирати, але з дитиною не посидить і півгодини! Каже: я піду їсти вам на всіх наготую, і приготує одну ту якусь кашу або пюре, в той час, коли у холодильнику всього повно, різних продуктіва, з яких можна що завгодно приготувати за бажанням!
У мене ці її перебирання вже здогадуєтеся, де сидять. Але сказати нічого не можна, бо ображається. Йде до себе в кімнату плакати. Гірше від малого!
Говорить, я ж вам чистоту підтримую, готую… Їй ще 70 немає, сильна бадьора жінка, але їй подобається прикидатися старенькою у 64 роки. Мені від неї інша допомога треба: щоб з малим побула, поки я в магазин з’їжджу чи в комп’ютері пару годин посиджу. Але коли її про таке просиш, одразу відмазки: щось болить, в магазин треба, гречку йде починає перебирати…
А вночі виходиш, а вона у ванній кімнаті миє-прибирає, торохтить. Каже: малий плакав, мене розбудив, мені не спалося, вирішила оце прибрати…
Ну неможливо стає жити у власній оселі, чесне слово. Чоловік розуміє мій стан, але якогось виходу придумати не можемо.
Злітали оце в Єгипет на відпочинок, щоб розвіятися, а коли повернулися, чоловікова мама з нами три дні не розмовляла через те, що ми відпочивали, мовляв, а вона в чотирьох стінах сиділа… Та її примхи мене вже не дуже проймають, а от допомога мені дійсно потрібна.
Прийдеться таки запросити, мабуть, няню, а свекруха поображається та й звикне, гречка їй у допомогу.
Автор – Олена К.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!