fbpx

– Ну в тебе ж син на хорошій посаді, ти говорила? Добре заробляє, може їм і вистачає, для чого ти вмішуєшся? – В тому то й справа, що сина мені шкода. Він працює від зорі до зорі. Я б хотіла, що коли він прийде з роботи, дома вже була готова смачна вечеря. Довго він на цих піцах та суші не протягне

– Розумієш, Ганусю, вона все-таки поступила в університет, це вже третій за рахунком. Для чого називається, чи воно їй треба? Он, два попередніх дипломи просто на полиці лежать, пилом припадають. Ну я б ще мовчала, якби вона приходила додому і готувала їсти, прибирала, але ж ні. В неї ввечері фітнес якийсь, курси англійської, і ще багато всякого різного. Все, лиш би не готувати, а для чого, якщо можна піцу замовити.

…У довгій черзі, що утворилася в місцевому супермаркеті ввечері в п’ятницю, розмовляли дві подруги років шістдесяти, обговорюючи, як я зрозуміла, невістку однієї з них.

– Які ще такі курси? Для чого? – зацікавилася Гануся.

– Різні, – зітхнула та. – То китайську мову вчила, то на курси танців ходила, а останнє захоплення – гурток крою та шиття! І не смійся, я серйозно! Вона справді ходила все літо, вчилася шити. Машинку вони їй купили японську, купу всяких аксесуарів до неї, тканини поназамовляли, а вони зараз коштують просто неймовірних грошей! .. фурнітури теж купу набрали: гудзики, тасьма, мереживо, в загальному, не економлячи!

– Ух ти! Ну і як, навчилася вона шити-то?

-Ну як тобі сказати, пару спідниць і собі і мені пошила. Ніби й не погано вийшло, але я такі можу й на базарі собі купити.

А тепер м’якими іграшками захопилася. Шиє дивних картатих зайців з величезними вухами, котів, кофтинки їм в’яже. Якось вони називаються, ці іграшки, слово якесь було… вилетіло з голови…  ну добре, потім згадаю, скажу. Продавати, каже, буду – але кому це треба зараз?

– Ну може й справді, буде на цьому гроші заробляти, а ти її так критикуєш.

– Ой, Ганусю, там такі чудовиська виходять! Я б їх даром не хотіла. Їх перелякатися вночі можна… Мені все це не подобається. Розумієш двадцять вісім років дівці, а не пропрацювала в житті ще ні дня! Дітей теж немає, і не планують поки. Хобі, гуртки, іграшки, так, це все прекрасно, але вона ж не дитина вже! А все під підлітка косить. І в одязі, і в манерах, і в розмові. Дорослішати-то коли почне? Гроші заробляти, хоч якісь?

– Ну в тебе ж син на хорошій посаді, ти говорила? Добре заробляє, може їм і вистачає, для чого ти вмішуєшся?

– В тому то й справа, що сина мені шкода. Він працює від зорі до зорі. Я б хотіла, що коли він прийде з роботи, дома вже була готова смачна вечеря. Довго він на цих піцах та суші не протягне.

–  Може й так. Ось моя невістка зараз в декреті. Вона вже дні рахує до того, щоб вийти на роботу, каже, що вже замучилася постійно просити у чоловіка гроші, хочеться свої мати.

– Ось! Ось, Ганусю, і я про це! Твоїй незручно, а моя ось і не комплексує навіть! Сидить на шиї спокійно чотири роки вже, і злазити то, не збирається. І як їй не соромно? Не розумію… Та я в її роки гарувала, як віл, щоб прокормити дітей, і про ніякі курси й не думала, і вижила і дітей вивчила.

***

Хочеться запитати своїх читачів, чи розділяєте ви думку бабусі, якій не подобається життя невістки? Чи все-таки не варто влізати у їх сім’ю, самі розберуться, дорослі вже?

Передрук без посилання на ibilingua заборонений!

Фото ілюстративне – dnestr.tv

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page