Я сина народила досить пізно, довго у нас з чоловіком дітки не виходили. А потім чоловіка рано не стало, і ростила я Романа майже сама. Важко було, 90-ті роки, але я справилася. Син теж не поспішав родиною обзаводитися, хотів міцно на ноги стати.
Став не став, але на двокімнатну квартиру заробив, і після гарного ремонту привів у 33 роки у неї дружину Юлю, народилося у них двоє діток, зараз моїм онукам, Катрусі й Миколці, 9 і 7 років відповідно.
Рік тому син пішов захищати Україну, а ми чекаємо і молимося за нього. Іноді, дуже рідко, Роман буває вдома, але не надовго. та спасибі Господу й на тому.
Так ось, живу я в приватному будиночку, живу небагато, бо пенсія маленька. Але мені вистачає, скільки там вже мені треба. На ділянці я вже нічого, крім квітів, не саджаю, сил нема. Зате намагаюся частенько проводити час з онуками, допомогти невістці.
Минулими вихідними теж гуляла з Катрусею і Миколкою. А всюди якраз полуницю зараз продають. І так діти дивилися на ті ягідки! Я намагалася пояснити, що вони ще й не корисні зовсім, але хіба діти розуміють, коли їм просто хочеться?
Ось і вирішила я порадувати онуків, тим паче пенсія на носі була. Ну ви ж знаєте, яка ця полуниця зараз дорога! 150 гривень пластиковий кошичок на нашому ринку. Але я так хотіла порадувати онучат, що не поскупилася, відклала з пенсії гроші, хоча в мене її кіт наплакав.
Вибрала закарпатську полуницю, найсолодшу й соковиту. Принесла вчора невістці, якраз коли вони всі вдома вже були. Але те, що вона зробила далі – у мене просто в голові не вкладається! Просто ніякої совісті немає!
Значить, повечеряли ми смаженою картоплею всі, а потім невістка Оля ставить чайник, миє полуничку і ставить на стіл як десерт.
І все б добре, але уявіть – ще навіть діти не сіли за стіл чаювати, а Оля вже собі полуничку за полуничкою до рота кидає! У мене аж сльози на очі й руки від обурення затрусилися. Оце так мати! І як її тільки її батьки виховували? Лиш про себе думає!
Я ж дітям ці перші вітамінки принесла, а в неї хватило совісті отак нахабно у дітей забирати! Я собі не дозолила ні полунички взяти, дітям після їхньої мами й так не багато залишилося.
Казати нічого Олі не стала, щоб не псувати стосунки з родиною сина, не до цього зараз. Але невістка дуже опустилася в моїх очах. Я так наплакалася вдома! І коли настане мир, і Рома буде вдома, я з ним обов’язково про це й випадок поговорю.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.