Я багато працював і купив в результаті машину, дуже просту. Прямо зі своєю Оленкою поїхав в салон, тест драйв там, всі справи, вибрали разом, оплатили перший внесок, обмили потім вдома з друзями. Ну і все, їздили півроку, все добре було. Я навіть Оленці зібрався пропозицію робити, ось так все добре було.
Я багато працював і купив в результаті машину, дуже просту.
Прямо зі своєю Оленкою поїхав в салон, тест драйв там, всі справи, вибрали разом, оплатили перший внесок, обмили потім вдома з друзями.
Ну і все, їздили півроку, все добре було. Я навіть Оленці зібрався пропозицію робити, ось так все добре було.
І тут машина зупинилася. Прямо по серед дороги стала – ні туди ні сюди.
Ну ми знову в салон, там визначили поломку серйозну, кажуть – нам треба відправити запит до Чехії на завод, і вони деталь зламану надішлють. Але оскільки чехи повільні, напевно, довго будуть все робити, але ви не хвилюйтеся, ми вам нову тачку тимчасово дамо!
І дають нам просто мерседес-кабріолет шикарний від цієїж марки авто – якийсь крутий позашляховик, салон – шкіра, там все проектується прямо на скло, примочки всякі, окулярник, підлокітники, підсвіточка…
Ми з Оленкою на шьому відразу шикувати – поїхали в поле по снігу, подруг її покликали поганяти.
Оленка все турбувалася – раптом поламають щось, а нам потім платити, не могла ніяк розслабитися.
А я, навпаки, гнав під сотню, однією рукою вів, дівчата на задньому сидінні хихикали. У своїй тарілці я, коротше, себе почував.
Ну і через три дні дзвонять з салону – чехи деталь прислали, а наші шустрики вже все полагодили. Кажуть, привозьте машину, мерседес-кабріолет, і забирайте свою дешеву тачку.
Але це ще не повчальна частина історії.
Пішов я сам коритце своє забирати, сумний такий весь. Зустівся потім з другом. Кажу йому:
– Я зрозумів, Оленка моя – не тягне.
– Що? Вона тут причому? – дивується товариш.
– Ось, розумієш, вона така людина… Ну як тобі пояснити… Вона з трьох пророслих картоплин тобі вечерю з семи страв на шість чоловік забабахати може… І всі захоплюватися нею і її вміннями будуть.
– І?
– Ну як тобі пояснити… – продовжую я. – От я їй на новий рік маски японські подарував для обличчя, там щось з гіалуроновою кислотою, одноразові, тридцять штук їх, дорогезні, рівно на місяць курс. Так ось вона хихотіла мені тут, що одну маску два рази використовує. Лінзи одноденні по три дні носить. До порошку прального «Гала» якийсь копійчаний підсилювач купує, щоб не повну ложку в машинку класти, а половинку… або навіть менше.
– І ??? – знову не розуміє мій друг.
– У моїй однокімнатній квартирі все облаштувала так, що у нас тепер на двадцяти квадратах і зона відпочинку, і кухня, і зала і навіть кабінет мій з компом примудрилася впиндюрити.
– І що ж це значить, що???.. – не витримує друг.
– Це означає, що не буде в мене з нею ніколи крутої розкішної тачки. Розумієш? Не буду їй пропозицію робити…
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
Недавні записи
- П’ять років минуло з того часу, як ми з сестрою перестали спілкуватися. І ось днями Анна мені написала повідомлення в одній із соц. мереж. І хоч мені дуже сумно без неї, бо росли ми з Анною наче сестри близнючки, та пробачити вчинок її чоловіка я не можу. Надто сильно він нам нашкодив свого часу. Дмитро прекрасно знав, що до суду я на нього не подам, бо надто сильно люблю сестру!
- Ми з живемо у великому будинку разом з мамою чоловіка. У Віри Павлівни в домі багато вільних кімнат, вона казала, що їй самотньо самій і запросила нас, поки ми з Олексієм не придбали ще своє житло. І ми на свою голову погодилися. Живемо, але мене все дратує до дрібниць. Поясню, чому. Все почалося з наших заручин, коли моя майбутня свекруха сказала Льоші: “Ти поспішаєш, дивися щоб не пошкодував”! Весілля було за її сценарієм. Я не пробачила. Вона лізе у все «куди пішли», «чому мені не сказали, що затримаєтеся», «що приготувати», а коли кажеш, що приготувати – свекруха готує не те, а на свій смак і багато, ніхто не з’їдає, летить у смітник. Віра Павлівна постійно гладить речі мого чоловіка, коли вони не потребують прасування. Днями причепилися до Льоші, що у нього маленький заробіток, а їй в її віці хочеться краще і якісніше харчуватися
- За вечерею донька сказала, що з нетерпінням чекає, коли знову побачить Марічку та маленьку Кароліну. Роман почервонів, а мені знадобився час, щоб прийти до тями і розкласти усе по-поличках. Лише на другий день я запитала чоловіка, хто така Марічка. Він мовчав, змінюючи колір лиця, як хамелеон, і я почала змушувати його відповідати на мої питання. Це в голові не вкладається. В мого чоловіка є позашлюбна дитина, а моя рідна сестра – її мама!
- Денис зателефонував мені, щоб спитати, як готувати відбивні і варити супчик, бо Наталя, бачте, образилась на нього, що він відмовив їй в покупці дублянки. Я як це почула, давай їй дзвонити, але виявилося, що Наталя заблокувала мій номер. Вона в нас сама знаюча і сама розумна і їй нічиї поради не потрібні. Зі свого боку мені шкода мого братика, що в нього така сім’я. Він у мене добряга і трудоголік. Та Наталка не цінує в ньому ці якості
- В церкві людей було не багато, мабуть через негоду. Та мій сусід Петро приїхав із невісткою, це я вже побачила, як підходила до воріт церкви. Після служби всі повільним ходом рухались до домівок. Я також боялась послизнутись і впасти, тому особливо не спішила, тай думала, що можливо сусіди мене покличуть, щоб підвезти. Аж тут такі верески, мій сусід Петро вигукував, щоб невістка вийшла з машини