fbpx

Ну якщо Христинку я в своїй квартирі прийняла з радістю, то на нову невістку Орисю мені навіть страшно було дивитися. Тут і в паспорт не дивись – стара, як світ. Де тільки мій Назарко дивився, чи дівчат вже нормальних в нашому містечку не залишилося. Але як виявилося, те, що вона старша, ще пів біди

Ну якщо Христинку я в своїй квартирі прийняла з радістю, то на нову невістку Орисю мені навіть страшно було дивитися. Тут і в паспорт не дивись – стара, як світ. Де тільки мій Назарко дивився, чи дівчат вже нормальних в нашому містечку не залишилося. Але як виявилося, те, що вона старша, ще пів біди.

Я так надіялася, що зможу бути для своєї невістки хорошою свекрухою. Я розуміла, що від цього залежить щастя мого єдиного сина.

В перший день, як тільки мене Назар познайомив з Христиною, моєю майбутньою невісткою, вона мені, ну дуже сподобалася. Зустріч була в мене дома. Я пів дня простояла біля плити, щоб здивувати Христю, а вона, в свою чергу, здивувала мене, сама спекла мій улюблений спартак і оформила його красиво, у вигляді торта.

Через якийсь час вони надумали жити разом, а оскільки мій син не потягнув би оренду квартири, він запропонував їй переїхати до нас. Христя навіть довго не думала, тому стали ми жити в моїй трикімнатній квартирі втрьох.

Потенційна невістка допомагала мені по дому і шанобливо ставилася до мене. Усі витрати ми теж старалися ділили порівно, щоб ніхто ні на кого косо не дивився. Я навіть видихнула і вирішила, що мені дуже пощастило. Ну не невістка, а чудо якесь.

Та як би мені того не хотілося, одного дня мені Назар повідомив, що вони з Христинкою вирішили розійтися. Все було для мене дуже несподівано.

Він нічого не став мені пояснювати — сказав лише, що вони різні за характером. Я не втручалася в життя Назарка, щоб потім не бути крайньою. Однак у глибині душі я сподівалася, що вони таки знайдуть шлях один до одного.

Коли Назар привів в мій дім Орисю, я ледь дар мови не втратила. Перше, що кинулося мені в очі, це велика різниця у віці. Ну все у цій Орисі видавало те, що вона вже, ну, не першої свіжості. Але і це ще не все, що мене спантеличило. Як виявилося, Орися вже мама, і не однієї дитини, а цілих дві.

– Мамо, познайомся, це твої онуки! – сказав мені Назар.

Я не розуміла що і як маю в той момент робити. Я була настільки спантеличена, що не просто почала заїкатися, а взагалі дар мови втратила. Невже мій Назарко по-тихому одружився і вже навіть татом встиг стати? Як тільки встиг, якщо вони такі дорослі?

Орися в моїй квартирі в перший же день поводилась, наче повноправна господиня, а я тут так, придаток. Вона взагалі не соромилася мене і не переймалася знайомством. Ця дамочка вражала мене своїм нахабством дедалі більше.

– Мамо, ми не надовго. Насправді ми на шосту годину вечора маємо білети в кіно, а тебе хочемо попросити з дітьми посидіти. Я знаю, як ти хотіла онуків, ось, маєш. Тепер буде тобі чим займатися, – сказав мені син.

– І погодуйте їх, вони голодні! – наголосила “невістка”.

Вони зачинила двері і залишили мене з зовсім чужими для мене дітьми. Я навіть не розуміла, чим вони цікавляться.

Я не хочу і не буду няньчити чужих онуків. Мені потрібні свої. Рідні. Яких зможу полюбити всім серцем. Якщо син хоче жити з цією Орисею, нехай іде в зяті — жити під одним дахом із цією самовпевненою дамочкою я наміру не маю.

А як би ви вчинили на моєму місці?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page