fbpx
життєві історії
Ну звичайно, ремонт на 500 000 гривень – то таке, не рахується. Для мами це дрібниці, не варто й згадувати. – Доню, ти чи не знала? Між іншим, на день народження без подарунка не приходять. І що, це привід приходити до матері на день народження з порожніми руками?

Ну звичайно, ремонт на 500 000 гривень – то таке, не рахується. Для мами це дрібниці, не варто й згадувати. Але квартиру я їй таки грунтовно відремонтувала. І почула днями от що.

– Доню, ти чи не знала? Між іншим, на день народження без подарунка не приходять, – спокійнісінько заявила мені мама.

Сталася тут неприємна ситуація на дні народження мами. Мама сама, власне, це ситуацію і створила, заявивши при всіх, що на день народження пристойні люди приходять із подарунком. А я прийшла тільки з квітами, бо вважала, що свій подарунок мамі вже піднесла трохи раніше, зробивши добрий ремонт у всій її квартирі до маминого ювілею, який мені обійшовся загальною сумою у півмільйона гривень.

Взаємини у нас із мамою непрості з самого мого дитинства. Попереду мене завжди була моя старша і дуже успішна сестра Ауріка, яка завжди була кращою, розумнішою, добрішою, співчутливішою і результативнішою. Я ж все життя пнулася і перевершувала саму себе, аби лишень довести мамі, що теж чогось стою.

Робити це було непросто, бо на будь-яке моє досягнення мама знаходила якийсь контраргумент. Я виграла олімпіаду з математики? Зате сестра закінчила чверть без “четвірок” навіть, а не те, що ти зі своєю “трійкою” з біології. Я сама вступила до університету на бюджет? Натомість Ауріка вже підробляє і не просить гроші у матері. Я влаштувалась на хорошу роботу? Натомість сестра вийшла заміж, адже головне призначення жінки – сім’я і дітлахи.

Ну а коли я купила собі квартиру, сестра якраз народила дитину, чим перекрила всі мої досягнення років на п’ять уперед. Я зрозуміла, що перегони можна завершувати, мені нічого не світить. Точніше, зрозуміла я це набагато раніше, але вдіяти нічого з собою не могла, намагалася. Так хотілося побачити в маминих очах схвалення, а не зневажливий кивок з подальшою розповіддю про те, яка молодець моя сестра.

Сама мама пояснювала, що любить нас однаково, а Ауріку мені у приклад ставить завжди для того, щоб я не опускала руки і завжди бачила орієнтир, якого варто прагнути. Помічник із мами не вийшов. Своїми діями вона досягла зовсім іншого результату – я не дуже радію спілкуванню з Аурікою, яка з дитинства звикла задирати ніс. Як же, вона ж кохана дочка.

Я працюю, але останні два роки із зарплатою було не так добре, як раніше. Був період, коли я залишилася без грошей. Це мене так збентежило, що я почала відкладати майже половину зарплати, утискаючись у витратах. Дуже не хотілося знову залишитись без грошей, хоча ситуація давно вже виправилася. Особливо після того, як півроку я пробула у закордонній командировці, яку мені дуже добре оплатили, адже я знайшла нам для фірми кілька дуже вигідних клієнтів і уклала з ними угоди.

Мамі я намагаюся допомагати регулярно. Вона на пенсії, тож дохід у неї маленький. Не можу сказати, що я пряму її утримую, але комуналку оплачую я. Іноді привожу пакети із продуктами. А нещодавно зробила мамі ремонт у квартирі, спустивши на це всі свої заощадження.

Ремонту в квартирі мами не було давно. Вона якось раніше не звертала на це увагу, а тут півроку постійно жалілася, що шпалери відвалюються, лінолеум протерся, а плитка вже потребує заміни. В неї грошей немає, сестра теж не допомагає, бо в черговому, третьому, декреті. Залишилася лише я.

Я знайшла бригаду, з’ясувала вартість, вигрібла всі свої заощадження, навіть дещо взяла в кредит і зробила у маминій квартирі гарний ремонт на 500 000 гривень. Мамі все сподобалося, а це головне. Вона знала, що я заробляю не так і багато, але питання ціни ми не порушували.

Приблизно за два тижні після закінчення ремонту у мами був день народження, ювілей, 60 років. Я відразу попередила її, що в мене зараз фінансові труднощі, але мама сказала, що це не важливо. Я купила букет і прийшла. Виявилося, що я неправильно зрозуміла маму.

– А що, ти взагалі жодного подарунка не купила? між іншим, донечко, на день народження без подарунка не приходять, але добре, проходь, сідай, – сказала мені мама при всіх гостях.

Якби я не була в такому осаді від її слів, то розвернулася б та пішла. Але я усвідомлювала сказане мамо, а сама рухалася автопілотом.

Коли я отямилася, вставати і йти було вже якось безглуздо. Я вибрала момент, коли мама вийшла на кухню, і вислизнула за нею.

– Ти ж знала, що в мене немає грошей, я все витратила на твій ремонт.

– І що, це привід приходити до матері на день народження з порожніми руками? – холодно поцікавилася мама. – У твоєї сестри зараз взагалі діти на руках, вона на третю чекає, але подарунок мені все одно подарувала.

У мене мало не зірвалося з язика, що ремонт взагалі теж непоганий такий подарунок, але стрималася. Мабуть, треба було сказати “ремонт тобі подарувала раніше, але це ніби тобі на день народження було”. Хоча це навряд чи щось пояснило б мамі. Сестра ж викрутилася у своєму становищі щось подарувати.

Пішла я від мами з чітким розумінням, що я витрачаю свої сили, час і життя на щось не те. Там бездонна криниця, яку я навіщось намагаюся наповнити. Тепер гроші я витрачатиму не на маму, а на себе і фахівця. З цією мєю звичкою і потребою допомагати мамі треба щось робити.

Ніякого святкового тепер настрою.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, ibilingua.com