fbpx

Нє, ну це вже занадто, звісно, але вже місяць так живемо, а що робити, час такий. Поки я з дитиною гостювала у мами на Закарпатті, чоловік привіз в нашу квартиру в Броварах свою колишню при надії первістком, каже, нікого в неї не лишилося

Ситуація у мене, скажу я вам, не стандартна, але я поки що її прийняла, а там час покаже.

До шлюбу зі мною мій Женя вже був одружений. Але у нас не будо дітей і у якийсь момент дружина пішла до іншого.

Так співпало, і мій Женя, і той її другий чоловік – офіцери.

Так от, минуло сім років, ми обжилися, купили квартиру трикімнатну в новобудові, незадовго до вторгнення рф якраз завершили ремонт і переїхали. У нас з чоловіком є дитина, синочок Даня 5 років.

Як жила ці роки колишня чоловіка, ми не знали. І от що сталося.

Женя мій служить, але його робота недалеко від Києва, він разів три на місяць буває дома, і це велике щастя, бо багато жінок зараз своїх чоловіків-захисників взагалі не бачать.

Ще перед новим роком моя мама, яка живе на Закарпатті, звідки я родом, трохи заслабка, і я вирішила поїхати до неї погостювати на кілька тижнів з синочком. Чоловік був не проти, все одно дуже зайнятий на службі.

І от ми повертаємося, а в нашій квартирі – жінка з животом! Ну і Женя мені все пояснює.

Виявляється, це Юля, його колишня дружина. Її чоловік був військовим, вони чекають первістка, але три тижні тому чоловік Юлі поліг на Донбасі.

Жінка не знала, що роботи, адже вона сирота і виросла у притулку, і подзвонила Жені.

Ну а мій чоловік, як справжній офіцер, не зміг залишити її саму в такому положенні і сам запропонував переїхати до нас, сказав, що я буду не проти, адже є вільна кімната.

А мені Женя зарані не сказав, бо допускав що я стану в позу й відмовлю.

Женя попросив мене підтримати Юлю, адже вона зовсім сама. Жила вона у квартирі чоловіка в райцентрі, з батьками його у неї стосунки не склалися, оскільки вони від початку не хотіли її: з притулку, розлучену, ні кола ні двора. А тепер ще й сказали, що це дитина не їхнього сина, адже син був на фронті.

Але Юля заприсяглася Жені, що дитина чоловіка, адже він був у відпустці.

Знаєте, я впевнена у своєму чоловіку, він мене любить, і я дійсно думаю, що між ними нічого нема.

Але ж навіщо це все мені у моїй оселі? Мої всі знайомі пальцем тільки біля скроні крутять.

Ну а я поки що прийняла ситуацію, не виставляти ж людину при надії взимку нв вулицю.

Час зараз такий, що треба допомагати одне одному і на багато що робити скидки.

Вже місяць так живемо, а що робити. А що і як далі – чесне слово, не знаю. Сподіваюся на свого Женю, що він щось придумає, принаймні розмовляли про те, що допоможемо Юлі потім, коли вона народить і відновить сили, орендувати однокімнатну квартиру для них з малюком.

Такі ось пироги. Всім миру, добра й Перемоги!

Автор – Олена М.

You cannot copy content of this page