Сьогодні день народження моєї свекрухи. Старенькій виповнюється 96 років. Зараз вона, звичайно, божа кульбаба. Хоча натура ні-ні та проривається. А прориватися там є чому!

Більш продуманої, хитромудрої, категоричної тітки ніж моя свекруха, я в житті не зустрічала.

Коли я наївна потрапила до її лап, мене, на жаль, не було кому захистити. Чоловік відразу ж і безповоротно взяв її бік зі словами: слухай маму, вона життя прожила, краще знає.

Дівчина я тоді була хоч і добра, але норовлива і ці слова мені сильно не сподобалися. Але що ж робити?

Якось треба було співіснувати втрьох, а потім і вчотирьох у двокімнатній маминій хрущовці.

Знову придбана матуся діставала мене за повною програмою. Я їй активно не подобалася. Та й чому там було особливо подобатися. Маленька, худенька, з довгим носиком. З тих, про кого кажуть: ні лиця, ні шкіри. Зате з величезним апломбом і впевненістю в собі, своєму інтелекті і тим, що мені все під силу.

Свекруха моя була красуня. Висока, довгим, дуже красивими ногами, кирпатим носом і довгим, русявим, густим волоссям.

Плюс до цього горда та важлива. Її дуже високо ставив чоловік, який теж був не ликом шитий. Але, на момент, коли я вийшла заміж, його не стало.

Звичайно, дивлячись на мене вона не могла не повторювати: та й синки у мене. Набирали собі красунь таких. Причому це говорилося мені в обличчя, а аж ніяк не за очі.

Та й відривалася вона на мені за повною програмою. Причому, дуже розумно й хитро, що мене, молоду щиру дурню, найбільше дратувало.

Вона завжди могла піднести моєму чоловікові не в лоб, не прямо, а як би ненароком, яка вона зразкова господиня, а я – нечупара, ледача. Виглядало це дуже мирно і мило, ніби вона переживає за мене і всіма силами намагається допомогти.

Я чудово розуміла її гру, але нічого протиставити не могла. Чоловік їй свято вірив, вважав ангелом небесним, а мене — невдячною та шкідливою.

Якось я варила моїй дитині гречану кашку на прикорм. На кухню зайшла свекруха.

– Що ти робиш?

– Кашку гречану варю.

– А чому не на воді?

— Даріє Павлівно, гречану кашу немає сенсу варити на воді.

– Я завжди варила гречку дітям на воді!

— Добре, але можна я зараз так доварю, а потім буду на воді?

– Ну дивись.

Свекруха випливла з кухні, і я почула, як вона на запитання сина, що трапилося, відповіла: Та ось, я Ірі кажу, що кашу не так треба варити, але вона ж все знає краще за мене.

Чоловік, природно, відразу прийшов повчити мене життя. Вибухнула суперечка.

Читайте також: Власна квартира у 23 роки. Без іпотек, кредитів та допомоги родичів. Хто про таке не мріє? Ось і Наталя мріяла, і її мрія збулася: дуже забезпечений Валентин, якому дівчина присвятила 5 років свого життя, зробив дівчині на прощання дорогий подарунок: двокімнатну квартиру

Як я не стерла тоді всі свої зуби на порошок — я не знаю.

Після того, як ми переїхали до окремої квартири, стосунки більш-менш нормалізувалися. Тим не менш, я так і продовжувала жити під флером маминого незаперечного авторитету.

Років через 10-15 приїжджаю до маман, а вона кашку варить гречану.

Оп-па! Якось одразу все згадалося.

— Дар’я Павлівно, гречану кашу треба ж на воді варити.

— Хто тобі цю дурницю сказав? – обурилася свекруха.

Завісу!

Нині вона живе у свого сина, мого колишнього чоловіка. Я регулярно її відвідую. Вона дуже на мене чекає і завжди каже, що я — найкраща, що вона завжди любила мене як рідну дочку і що, якщо її син приведе когось іншого, то вона її вижене — бо нічого. Її невістка – тільки я.

Ну і я, звісно, ​​зла не тримаю. Постаріла, помудрішала. Тільки іноді, коли варю гречану кашку, згадую).

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.