fbpx
життєві історії
О 8-й вечора Мілані зателефонувала завідувачка – дитину вашу не забрали, заберіть дівчинку!  Мілана і Андрій одружилися молодими, обом навіть 20-ти ще не було. Зате – любофф. Побралися. Юно-зелено.Батьки виділили молодим кімнату в гуртожитку, самі взяли квартиру в іпотеку і з’їхали. Через місяць після розлучення Мілана зрозуміла, що при надії

Мілана і Андрій одружилися молодими, обом навіть 20-ти ще не було. Зате – любофф. Побралися. Юно-зелено.Батьки виділили молодим кімнату в гуртожитку, самі взяли квартиру в іпотеку і з’їхали

Молоді практично відразу зіткнулися з побутовими проблемами. Почалися сварки. З кожним разом конфлікти ставали все сильнішими. Бився посуд, летіли прилади, рвався одяг. Так і прожили молоді 2 роки.

А потім Мілана не витримала і подала на розлучення.

Через місяць після розлучення Мілана зрозуміла, що при надії. Але повертатися до чоловіка не хотіла. Сказати Андрію про дитину все ж довелося, оскільки вона б все одно малюка сама не потягла.

Андрій цю новину сприйняв як шанс помиритися з дружиною, але дівчина відразу дала зрозуміти, що нічого не вийде, а на 5-му місяці вона познайомилася з іншим чоловіком, якого факт делікатного стану його подруги не збентежив, чого в житті не буває, а ось любов – це рідкість. А тарас щиро вважав, що полюбив Мілану. Вони вони швидко почали жити разом.

Коли у мілани народилася донечка Злата, колишній чоловік періодично відвідував їх, в основному щоб передати гроші та іграшки, ну і поглянути одним оком на дочку. Це, звичайно, не подобалося Тарасу, але Мілана постійно згладжувала гострі кути. В 3 роки Мілана оформила Злату в дитячий садочок. Звідти її періодично на вихідні забирав батько Андрій. Так і жили.

І ось одного разу Андрій не забрав доньку, як домовлялися, з садочка, і Мілані о восьмій вечора зателефонувала завідувачка.

Мілана вкрилася холодним потом: «як же так, донечка сама?!» Вона понеслася в дитячий садок і, забравши дитину, зателефонувала колишньому чоловікові. Трубку ніхто не взяв. Мілана зла ходила по квартирі. Цивільного чоловіка Тараса теж вдома не було, затримувався.

Через годину їй подзвонили. Колишній чоловік. Вона взяла трубку і відразу – пред’являти претензії. Після того як вона закінчила, на тій стороні трубки спокійний чоловічий голос повідомив їй, що колишній чоловік потрапив в аварію і зараз лежить непритомний в лікарні. Мілана відчула, як їй стало погано, полилися сльози.

Вона думала, їй давно байдуже на Андрія. Але виявилося – ні. Вона неспокійно метушилася.
Коли прийшов Тарас, вона залишила дитину з ним і поїхала «у справах». У лікарні їй віддали речі Андрія, серед яких був і телефон, а там…

Останній вихідний дзвінок – «кохана». Це вона. Мілана розплакалася, вона раптом зрозуміла, що досі кохає чоловіка. Що все це банальні емоції, і їхнє розлучення – це помилка молодості.

Вона тиждень доглядала за чоловіком, поки він не прийшов до тями. Андрій був дуже щасливий побачити Мілану поруч. І перше, що він сказав «Я цей вогник в очах твоїх бачив тоді… в день нашого весілля». Мілана поцілувала чоловіка. Вони більше не розлучалися. Зі співмешканцем Тарасом вона розійшлася, та й при сварці з’ясувалося, що жив він з нею тільки через житлоплощу.

Ось так буває в житті. Не було б щастя – та нещастя допомогло. Все-таки народні прислів’я… Є в них істина.

А Мілана, Андрій і їхня донечка Златка щасливі і дуже дорожать одне одним і своєю родиною.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page