Обранка сина не сподобалася мені при першій зустрічі, правду кажу. Але по-справжньому я стривожилася два місяці тому, під час святкування мого дня народження. Справа в тому, що я помітила на шиї сина Олександра дивний кулон – це вже занадто!
Після інституту Олександр, мій син, переїхав жити до іншого міста. Йому запропонували роботу з гарною зарплатою, та й квартиру він там знайшов досить швидко: недалеко від офісу, майже центр. Словом, у сина почалося доросле життя. Я була дуже рада, адже яка мама не буде рада тому, що у її сина все складається добре?
Зізнатися, Сашко навіть пересилав мені якісь гроші, щоб я могла менше працювати та більше відпочивати. Я, звичайно, намагалася не витрачати ці гроші, відкладаючи їх для якихось майбутніх потреб, але все ж таки мені було це теж дуже приємно.
Трохи про сина: у школі та університеті він не вирізнявся якимись фізичними особливостями. Спортсменом його не назвеш, але він цікавився навчанням, багато спілкувався з однолітками, любив жартувати. Тож і дівчата у його компанії теж були.
Коли він переїхав, я розуміла, що мине ще якийсь час, і можливо, він захоче створити сім’ю з якоюсь дівчиною, і морально була до цього готова. Та що там, я була дуже не проти цього. Він хлопець розумний, сам знайде собі гідну пару. Так гадала я.
Тому коли я дізналася про те, що в Олександра зав’язалися серйозні стосунки, була дуже рада. Але зовсім недовго.
Минулої суботи вони приїхали разом до мене на мій день народження, і познайомитися заразом. Ну, накрила стіл, причепурилася, квартиру прибрала. І ось прийшли гості дорогі.
Син схуд кілограмів на 10. Так, раніше його можна було назвати трохи пухким, але тепер це був худорлявий хлопець з запалими щоками і виступаючими вилицями. Одяг на ньому м’ятий, а сорочку я сама йому купувала, ще коли він був студентом. А ось Софія – інша справа. Ця дівчина виглядала зовсім інакше.
Давайте так, не хочу нікого образити, але якщо ти не влазиш у блузку і з-під неї видно зайві кілограми, будь ласкава, одягнися пристойніше. Знову ж таки – штани в облип. Це навіть не модно, навіщо ти підкреслюєш те, що й так складно приховати? Тонна косметики та чомусь брудне волосся. Не знаю, може, голова в неї спітніла по дорозі, але я б з таким волоссям з дому не вийшла.
Поводилася вона теж, так би мовити, не соромлячись. Постійно перебивала за столом, не зважала ні на чию думку. Як із такою дівчиною можна взагалі будувати стосунки і планувати майбутнє? Але налякало мене не це.
На шиї у Сашка я помітила щось на кшталт кулона, нову річ. З якої стирчало щось подібне до ворсу. Коли я хотіла поправити синові цей виріб, Софія підстрибнула до мене і почала сама застібати йому комір сорочки.
Після мого запитання Олександр зізнався, що це знак їхньої любові та прихильності один до одного. А всередині кулона, власне, розташоване невелике пасмо волосся його нової супутниці. Ось його я і прийняла за ворс або щось подібне. Пам’ятаю, мене тоді як струмом обдало. Навіщо молодим людям займатися подібною нісенітницею?
Після цього я повела сина в іншу кімнату під приводом того, що у мене зламане вікно і він повинен подивитися на механізм. Ми побули там три хвилини, а потім, коли прийшли, побачили Софію з заплющеними очима, яка щось бубоніє собі під ніс. Ось тоді я жахнулася вдруге. Хоча, за її словами, вона «просто співала улюблену пісню».
Потім вони побули ще трохи і пішли. Не хочеться говорити, але ні квітів, ні торта син із собою не привіз. Тільки конверт подарував з 1000 гривень. Тільки не подумайте, що мені ті квіти такі важливі. Мені син важливий.
Так минуло вже 3 місяці, і більше син до мене не приїжджав з того часу. Каже, часу нема, багато роботи. З Софією вони живуть разом, і все в них чудово. За його словами, зрозуміло. Софія, у свою чергу, на роботу ходить тричі на тиждень, за скороченим днем. Проте поговорити зі мною в неї немає часу. Наче я зможу випитати в неї щось.
Я розумію, що кожна мама хоче своїй дитині найкращого. А історій про поганих невісток і хороших свекрух ви й самі знаєте більше за мене. Але тут річ в іншому.
Вони просто як пара виглядають комічно. Хоч для мене особисто скоріше дуже сумно. Я в житті не повірю, що товариський, розумний і симпатичний хлопець міг без чужої допомоги зробити такий вибір.
І так, я справді вважаю, що вона його приворожила. Це ж тільки звучить так смішно, коли ситуація стосується когось іншого. А в моєму випадку – я дуже схвильована. Тільки знайомих знаючих людей я не маю. До сина я не зможу приїхати, та він мене і слухати не буде.
Що робити? Щодня я думаю про те, куди це все може привести, і мені стає лячно. Майбутнє моєї дитини в небезпеці, а все, що я можу, – це переживати й плакати. Як виправити все? Що ви можете мені порадити? Як їх розлучити?
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com