fbpx
життєві історії
Обурювання брата набирало обороти. Потім я дізналася, що він без відома батька, одну з квартир, оформлених на тата, перевів на свою дружину. В той момент я не думала ні про що. Я втратила маму. Про які гроші могла йти мова

Я сильно люблю батьків. На жаль, мами вже немає, але є тато, який є нашою підтримкою і опорою. У мене своя сім’я – чоловік і двоє діточок. Брат теж одружений. Ми жили в різних містах, але після того, як мами не стало, ми вирішили жити разом у великому будинку, побудованому нашим батьком. На різних поверхах, з окремими кухнями і т.д.

Тобто ми могли не залежати один від одного, не заважати і навіть не зустрічатися протягом дня. І ось у брата народилася перша дитина, яку я купала, няньчила з нею, поки вони йшли з дружиною гуляти або за покупками, їхали в інше місто до батьків дружини. Артем мене називав навіть мамою. Невістка була завжди вдячна. А ось брат вважав, що я була зобов’язана це все робити. Потім народилася у них друга дитина. У мене в самої двоє маленьких діток на руках плюс ще четверта.

Історія повторилася. Я допомагала їм. Невістка навіть здала на права, поки доглядала за малюком. Так пройшли роки. Брат чіплявся то до мене, то до мого чоловіка, то до наших дітей. Через дрібниці. Потрібно відзначити, що коли я доглядала дітей, у мене ще був тато, якому потрібна була увага, тому що він втратив свою половинку. Так я намагалася догодити всім, щоб ніхто не ображався. Всім допомогти.

Обурювання брата набирало обороти. Потім я дізналася, що він без відома батька, одну з квартир, оформлених на тата, перевів на свою дружину. Тато до цього йому давав доручення. А від мами залишалася дача і гроші на книжці, від яких ми з татом благополучно відмовилися у нотаріуса на користь брата. В той момент я не думала ні про що. Я втратила маму. Про які гроші могла йти мова. А він мене не попередив про те, що він збирається так зробити.

Він сказав: “Сьогодні йдемо до нотаріуса. Потрібно дещо підписати”. Потім забрав мовчки автомобіль, який тато мені подарував, але оформлений був на брата. Тому що йому тоді він був потрібніший. Теж без попередження.

Минуло 15 років. Обурювання за оборюванням. А недавно він заявив, що ми тут гості і повинні знати своє місце. Всі ці роки я не вимагала ніяких грошей, повернення майна, він багатів, будував. Тато йому допомагав постійно. А ми з чоловіком працювали самі. Ми жили скромніше, але не скаржилися. Тому що все необхідне було.

Мабуть, коли діти брата виросли, і їм вже не потрібна допомога, вони вирішили позбутися від нас. От і все. А тато, розуміючи, що невістка тут королева і господиня, а його дочка ні, сильно переживає. Пропонує купити квартиру, щоб ми з’їхали. З рідного дому. Який будували разом з мамою 30 років.

Йдучи, я заберу лише світлини своїх батьків, найдорожчих мені людей.

Передрук без гіперпосилання на ibilingua суворо заборонений!

Фото ілюстративне – goodhouse.com.ua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook