Про Почаївську Лавру знає багато людей, як і про те, що в Почаєві сталося кілька явищ Пресвятої Богородиці і Вона залишила на камені відбиток своєї правої стопи.

Але були явища Богоматері та відбитки її слідів і в Підкамені і на Божій горі.

Не менш шанованою вірянами є Божа гора, що в селі Великі Бережці Кременецького району на Тернопільщині.

Божу гору в погожі дні можна побачити з висоти лаврської дзвіниці.

Шанування Божої гори місцевими жителями настільки велике, що золоте зображення її столоподібної вершини розташували на сучасному гербі Великих Бережцях.

За горою в селі визначають навіть погоду: якщо з неї йде хоча б одна хмаринка – бути дощу; якщо ж небо над горою чисте – погода буде хорошою.

Повагу людей Божа гора здобула за те, що, вона ще з княжих часів, з ІХ-Х ст., як вважає дослідник Волині Володимир Рожко, була місцем подвижництва численних монахів.

І саме там, за народними легендами, з’явилася Богородиця і залишила слід від своєї стопи.

Один переказ розповідає, як за часів монголо-татарської навали Божа Матір зійшла на гору і гірко заплакала над нещастями бідних людей. Диво побачили місцеві селяни, які ховалися від татар на вершині. Вони захотіли підійти до Богородиці і поклонитися їй, але свята піднеслася на Небо, а на місці, де вона торкнулася землі, забило чисте джерело з цілющою водою.

Інша легенда розповідає, що на Божій горі у чиву давнину стояв оточений кам’яними стінами монастир, і якось під час чергового татарської навали його захисникам не вистачило води.   І з’явилася на скелястій вершині Божа Матір, а на місці явлення забило джерело. Богородиця заборонила захисникам торкатися до клаптика землі, на який вона ступила. Один з воїнів не послухався, і монастир провалився під землю, а до наших днів з того часу залишився слід від стопи Діви Марії.

На одній з верхівок Божої гори вас зустрічають скелі і дві печери в них: одна – природна, але розширена ченцями, а інша – повністю рукотворна. В одній з них розташована каплиця Святої Трійці. Печери ці мають міцні двері.

Подвижницьке життя в цьому місці триває досі. Як доказ – дбайливо доглянуте місце явлення Богородиці, розташоване на західному краю вершини: над ним стоїть імпровізований синій намет, відкритий до східної сторони — вівтаря, ікона Христа і підставки для свічок просто неба.

Люди моляться на Божій горі протягом цілого року і іноді біля підніжжя можна побачити цілі ряди автобусів і машин.

На іншій, порослій лісом, вершині гори стоїть новозбудована церква, під якою — ще одна печера. Це підземелля розширюють самі паломники, печера «росте». Її глиняно-пісковикову стелю покривають випалені полум’ям свічок хрестики. Печеру освітлюють тільки свічки, що стоять в ніші біля копії Почаївської ікони Богородиці.

З каменю у зведенні капає вода.

«Називаємо ці краплі сльозами Божої Матері», – говорить доглядач печери.

Воду, яка повільно стікає з каменю в печері, вважають цілющою. Втім, зцілень, які сталися на Божій горі, не записують, як це роблять, наприклад, в Почаєві. Незаписаною досі залишається і сама історія цієї святині.

Що стосується назви Божої гори, то існує три версії її походження:

від імені князя антів Божа, про який писав готський історик Йордан;

від назви слов’янського племені бужан;

від чуда явлення Божої Матері.

Після кількох періодів занепаду, відроджувати святиню почали після того, як Україна стала незалежною: облаштували місце, де, згідно з переказами, з’явилася Богородиця і стояв монастир, облаштували джерело і печери, збудували дерев’яну церкву.

Паломники йдуть до Божої гори круглий рік, але найбільше їх збирається на Преполовеніє – свято, яке припадає на середину періоду між Великоднем і Вознесінням. Тоді на Божій горі служать особливо урочисті літургії.

Джерело – palomnik.com.ua

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, risu.org.ua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!