fbpx

Одного дня мама нас двох зібрала і повідомила, щоб потім не було колотнечі, що вона написала заповіт, де свою квартиру вона розділила між нами порівну. Я подякувала мамі, Наталя також не мала нічого проти. А ось родичі, як тільки про цей спадок дізналися, почали маму звинувачувати у несправедливості. – Наш брат, якби був живий, то ніколи б не відібрав у Наталі кусок даху над головою

Одного дня мама нас двох зібрала і повідомила, щоб потім не було колотнечі, що вона написала заповіт, де свою квартиру вона розділила між нами порівну. Я подякувала мамі, Наталя також не мала нічого проти. А ось родичі, як тільки про цей спадок дізналися, почали маму звинувачувати у несправедливості. – Наш брат, якби був живий, то ніколи б не відібрав у Наталі кусок даху над головою.

Ми жили з батьками доволі бідно. В мене є ще молодша на п’ять років сестра. Мені ще речі нові купляли час від часу, а Наталя зачасту доношувала все після мене.

Єдине, чого батьки домоглися в тому житті, так це те, що вони змогли купити в свій час трикімнатну квартиру, через яку в нас зараз і суперечка, але навіть не з сестрою, а з ріднею.

По маминій лінії в нас майже немає родичів, а ось в тата є рідних багато і двоюрідних.

Я вийшла заміж в 22 роки. Ми з чоловіком взяли в оренду невеличку хатинку неподалік від районного центру.

Саме там і з’явилися наші з Любомиром діти.

Жити було дуже важко. Грошей завжди не вистачало. Чоловік тоді й надумав їхати з товаришем на заробітки в Німеччину.

Я залишилася з дітьми одна, але коли молодшій дочці виповнилося три, мені також випала хороша можливість поїхати на заробітки, але в Іспанію.

Моя мама погодилася сидіти з дітьми, і я не задумуючись подалася заробляти гроші на мрію – квартиру.

Додому першою, через три роки назавжди повернулась я, а за мною і чоловік.

Ми відразу ж подумали, що це буде дивно вкласти всі важко зароблені кошти в квартиру, тому вирішили відкривати свій бізнес.

Чоловік має хист до автівок, тому на даний час в нас великі три автосервіси і мийки.

Ми купили квартиру, але вже більше десяти років, як ми живемо в своєму двоповерховому будинку.

До повномасштабного ми жили в своє задоволення: подорожували, купляли все, про що тільки колись мріяли.

Сестра моя також вийшла заміж. Але я б сказала, що не вдало. Я б його задурно не хотіла. Навіть не розумію, за що там Наталя тримається.

В неї двоє діток, але всі вони на ній. Чоловік більше не працює, ніж працює. Там її свекруха більше допомагає з дітьми і фінансово, ніж рідний батько.

Мама не раз казала повертатися до неї, але та не хоче, бо як вона буде без чоловіка…

Одного дня мама нас двох зібрала і повідомила, щоб потім між нами не було колотнечі, вона написала заповіт, де свою квартиру вона розділила між нами порівну.

Я подякувала мамі, сестра також не мала нічого проти.

А ось родичі, як тільки про цей спадок дізналися, почали маму звинувачувати у несправедливості.

– Наш брат, якби був живий, то ніколи б не відібрав у Наталі кусок даху над головою. Маруся твоя диви яка заможна. Їй хіба цього треба?, – говорили вони.

Але я маму вже багато років забезпечую. Сестра навіть буханки хліба ніколи їй не принесла, бо не має, сама мені в кишеню заглядає.

Мені і справді не потрібна ця квартира. Але чому я маю чимось жертвувати? Я в молодості покинула дітей, заради того, щоб зараз так жити.

Я ж нікого не тримала. Якби Наталя хотіла краще жити, то також би щось для цього робила. А вона навіть не наважилася з цим ледарем розлучитися.

Читайте також: Нещодавно мені виповнилось 45 років і чоловік захотів мене “розгрузити” від клопотів з приготування святкового столу, і запропонував все відсвяткувати в ресторані. Я така була щаслива. Туди ми покликали найрідніших, в тому числі і батьків, хотіли зробити їм приємне. Я ж була впевнена, що мама зрадіє такому повороту подій, оскільки живе в селі, і нічого крім нього не бачить. Та все сталося не так, як гадалося

Я не буду там жити і продавати свою частку не буду. З сестрою в мене гарні відносини. Нехай Наталя там живе, я не маю нічого проти, але я коли захочу, можу прийти туди і поринути в спогади дитинства. Маю на це повне право!

Хіба ні?

Автор Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page