За свій трудовий шлях я пройшла багато посад у різних областях: менеджер з продажу, логіст, редактор на ТБ, помічниця PR керівника і так далі.

Але ніде я не змогла затриматись довше ніж на півроку. Завжди мої амбіції та ідеї перевищували мої повноваження, за що мене не любили.

Якось мені взагалі відмовили в роботі, сказавши прямо, що я явно намагатимуся підсидіти керівника зі своїми амбіціями. Хоча нічого такого й гадки не було.

В університеті була та сама пісня. Вступивши до ВНЗ на вимогу батька, я скакала з факультету на факультет ніде не затримуючись.

Ні, мене не виганяли, я сама йшла на інший факультет, бо розуміла, що це не моє. Мене знали всі викладачі, всі як один казали, що маю велике майбутнє, проте в якій галузі — незрозуміло. Але не в цьому точно.

Зменшивши свої амбіції — я влаштувалася на роботу. Усі бачили заголовки: “Я просто почав втирати цей засіб і за 3 дні зникли всі …”? Так ось це моє авторство.

Моє завдання було складати заголовки та рекламні статті, для всіляких СПАМ-сайтів, що в мене й виходило. Простягла на ній півроку. В університеті та ж пісня — черговий рік навчання на черговому факультеті тягнувся як жуйка.

І тут дві смужки на тісті. Я продовжую працювати та навчатися. Не знаю, що мене знайшло на 4 місяці. Не знаю, як так вийшло, що чоловік та мама мене підтримали.

Одного дня я забрала документи з ВНЗ та звільнилася. З кінцями. І осіла вдома. Я почала вести життя домогосподарки, і мені приносило шалене задоволення те, що моє життя перебуває під моїм контролем.

Що я можу спати, коли захочу. Я готувала, прибирала, гуляла та дивилася серіали. Але народивши дитину я зрозуміла, що все-таки мені нудно.

Якимось чином Всесвіт підтягнув до мене цю думку і дав можливість. Мені зателефонували з того місця, де мені відмовили. І запропонували разове підробіток вдома. Треба було вичитувати текст та шукати помилки. І помчало.

Читайте також: Ірина Сергіївна дуже хотіла, щоб її син одружився. Вона вже втомилася за ним доглядати і мріяла, що він перейде до рук дбайливої ​​дружини і вона нарешті зможе вільно зітхнути

Мій номер телефону передавали по сарафанному радіо. Тому що роботу я роблю добре та швидко. Начитавшись в інтернеті історій, я довго готувалася до розмови з чоловіком.

— Я не вийду на роботу з декрету, — сказала я чоловікові, — для сидіння вдома я й так заробляю пристойно.

— Добре, аби ти була щаслива, — сказав чоловік.

— Чи довго ти збираєшся сидіти вдома на шиї у Вадима? А що люди подумають? — у «довірчій» розмові спитала свекруха. — Подумай добре, що ти робиш! Знайди нормальну роботу в офісі!

І розвернувшись на підборах, вона пішла.

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.