З чоловіком ми жили в знімній однокімнатній квартирі. Перші півроку все було непогано: він працював, я працювала, грошей вистачало. Але одного дня він мені повідомив, що планує звільнитися.

Нібито навантаження не відповідає фінансам. Не знаю, яке там навантаження в офісі було, що вимагало термінового розрахунку. Але існувала в нього така звичка спочатку звільнятися, а потім шукати нову роботу.

І ось він сидить шукає вакансії, я так думала, а я тим часом забезпечую нашу сім’ю. Грошей ледве вистачало на оплату квартири та їжі.

Одного прекрасного вечора, я приїхала додому, з порога мене зустрів чоловік і повідомив, на кухню йти не можна.

— Я тобі вечерю підігрів і в кімнату відніс. На кухні спить брат на дивані. Має проблеми з дружиною, нехай трохи в нас поживе.

Я, звичайно, розлютилася, але дозволила. Потім зрозуміла, дуже дарма це зробила. Брат чоловіка ходив 5 днів на роботу, а о 21 годині укладався спати.

А я з графіком два за два приходила додому о 22 годині. Виходило, що у квартирі, за яку плачу я, доводиться ще й підлаштовуватися під когось.

Чоловік обіцяв, що протягом місяця брат накопичить гроші і з’їде. Ось тільки він їв цей місяць на мої фінанси. Свою зарплату беріг для оплати орендованого житла. Взагалі той факт, що їхня мама жила одна в двійці, а він приїхав до нас у знімну однокімнатну квартиру, мене дуже сильно дратувало. І періодично я влаштовувала розбір на цю тему.

Через місяць брат таки з’їхав. Мені затримали зарплату, чоловік мав кредитку, після його звільнення ми її поповнили і домовилися залишити як запас.

Яке ж було моє здивування, коли я виявила її порожньою. Виявилося, що частину грошей чоловік “позичив” братові, а частину спустив на комп’ютерні ігри.

Ось так він і вирушив слідом за своїм родичем із валізою. А в наших відносинах було поставлено крапку.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua