Одного разу ми з чоловіком мали таку необережність запросити мою свекруху до нас пожити. Річ в тім, що Валерія Сергіївна частенько в нас була після того, як з’явилася на світ наша Юстинка. Свекруха могла і їсти приготувати, і в хаті прибрати. Спершу все було добре. Проте зараз, коли нашій донечці три, ми зіткнулися з проблемою, яка з кожним днем все збільшується. Чоловік закриває на це очі, а я не можу!
Моя свекруха підриває авторитет моєї дочки. Я шукаю спосіб боротьби з цим. Шкода тільки, що мій чоловік цього не бачить.
Ми з чоловіком запропонували Валерії Сергіївні переїхати до нас, бо вона й так багато часу проводила в нашій квартирі, допомагаючи з донькою. На даний час я визнаю, що це була велика помилка, оскільки свекруха почала підривати мій авторитет. Коли я кажу Юстинці “ні”, свекруха робить навпаки. Мене це сильно злить, оскільки Юстинка тоді думає, що мама погана, а бабуся хороша.
Я сподіваюся, що коли я стану свекрухою, то не буду такою, як моя. Валерія Сергіївна – це людина, яку я терпіти не можу. Відколи народилася моя донечка Юстинка, вона цілковито підриває мій авторитет. Що я забороняю, вона відразу дозволяє. Таким чином дочка живе в ілюзії, що мама погана, а бабуся хороша.
Не можу сказати, що у мене з самого початку були погані стосунки зі свекрухою. Навпаки. Поки не народилася Юстинка, ми непогано ладнали. Свекруха не втручалася в наше життя. Іноді вона давала якусь пораду, але ніколи ні на чому не наполягала. Бувало навіть таке, що я не знала, як з чимось впоратися, сама телефонувала їй. Словом, все в нас було добре.
Коли ми з Кирилом повідомили їй, що вона стане бабусею, вона не приховувала своєї радості. Вона плакала від розчулення і з нетерпінням чекала нової ролі в житті. Вона ходила зі мною в клініку. Коли вона бачила щось, що може бути корисним для дитини, вона відразу телефонувала мені.
Наші стосунки були чистими, і я насолоджувався її “здоровим” інтересом до нас. Коли дочка з’явилася на цей світ, свекруха заздалегідь поцікавилася, чи можна їй приїхати і провідати нас в лікарні. Вона раптом підійшла до мене, сповнена смирення та поваги до нашого приватного життя. Я насправді думала, що вона дуже стримується. І тому я почала запрошувати її до нас сама.
Перший рік життя маленької Юстинки моя свекруха була святою жінкою. Вона допомагала мені по дому. Час від часу вона щось купувала або приходила готувати для нас з чоловіком. Вона була моєю правою рукою. Юстинка була дуже плаксивою, і те, що свекруха допомагала мені з нею, було безцінним. Оскільки в нас трикімнатна квартира, ми з чоловіком все обговоривши, запропонували Валерії Сергіївні переїхати жити до нас.
І це була дуже велика помилка! Вона дуже непомітно взяла верх у нашому житті і почала командувати всіма нами. Але нічого змінити ми вже не могли. Я ж не могла просто попросити її забратися до себе в квартиру. Скоріше я намагалася запровадити правила, за якими нам було б легше жити разом. Але мені не вдалося.
Через деякий час моя свекруха почала пхати свого носа ще дальше. Наприклад, коли Юстинка захотіла цукерок, а я сказала ні, Валерія Сергіївна відразу ж “переодягалася” в ідеальну і безвідмовну бабусю.
– Ось, тримай моя зозулька. Бабуся все для тебе зробить. Ти навіть до мами з такими питаннями не підходь, вона і так не дозволить!… – сказала вона, беручи Юстинку на коліна.
Юстинка мала почуття перемоги, як і її бабуся. І так почалося з усім. Моя дочка щось хотіла, я сказала ні, а свекруха вже виконувала її бажання.
Я кажу, що після обіду більше не буде цукерок, але за мить я чую, як Юстинка їх розгортає. Або коли ми десь у магазині і малеча бачить іграшку. Я не вважаю, що купувати все, на що дивиться дитина, це нормально. Проте моя “великодушна” свекруха протилежної думки. Вона купить для Юстинки будь-що, потрібно їй це чи ні.
Я шукала підтримки у чоловіка, але Кирило одразу сказав, що проти мами не піде.
– Ти ж знаєш, яка вона. Твоя мама просто перетворить наше життя на пекло, – Кирило знизав плечима і обхватив голову руками.
Виходить так, що я одна в захисті батьківського статусу. Мені доводиться боротися зі своєю свекрухою, яка завжди робить навпаки.
Найгірше у всій ситуації те, що моя донька вважає мене поганою мамою. Вона бачить у своїй бабусі добру жінку, яка завжди їй усе дозволяє. Не знаю, чи усвідомлює Валерія Сергіївна, що вона підриває мій авторитет у дочці. Я не знаю, чим це все може закінчитися.
Що робити в такій ситуації?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- З Італії я повернулася о 6 годині ранку. Чемодани тихенько залишила в коридорі, лише витягла новенький багряний халат. В мене було змішане передчуття. З одного боку щастя, що ось-ось я побачу кохану людину, а з іншого – його реакція, адже Андрій постійно наголошував, що повертатись ще рано. – За що ми жити будемо? Все дорожчає! – Але за дверима мене чекав сюрприз. Його слова: – Все не так, як ти зрозуміла, – ніби довгим тунелем доходили до моєї голови
- Ми взяли деякі іграшки і направились на майданчик. Через деякий час туди прийшли хлопці, ну на вигляд так 9-10 років. І ось вони вирішили, що вже готові до “дорослих” балачок. Я раз пропустила крізь віха, другий, а на третій попросила “прикусити язика”. Як не як, а це дитячий майданчик, а не клуб. Дома я це все розказала дочці, а вона сказала, що робити зауваження чужим дітям я не мала права
- Я нічого не розуміла, поки раптом на одній сімейній зустрічі зі свахою не почула, що я, напевно, не хотіла відпускати свого сина “під вінець” з її донькою, тому що кожна мати хлопчика не хоче відпускати сина. І тут всі пазли зійшлися. Я стала згадувати відношення сестер і самої невістки до батьків і до мене в тому числі. Одного дня я таки не стрималася, і все “вилила” сину. Мені втрачати нічого
- В рідної сестри Івана день народження. Вона замовила невеличке свято в ресторані на другий день “Зелених свят” – Трійці. Я ж нічого такого нового, щоб одягнути, не мала, тому й купила собі красиву літню сукню. Ввечері приміряла, похвалилася чоловіку, а він мене висварив, що я на непотріб гроші його тринькаю. – А ця сукня, що ти на новий рік купляла, що, не підходить? – Чоловік не полінувався і витягнув її з шафи
- В неділю до нас завітала після церкви свекруха, і за бокалом “червоненького” вона мені зізналася, що ця квартира насправді її, а ми, особливо я, тут просто гості. Я ледь не стерпла, і якщо чесно, навіть не відразу повірила в її слова. Але тепер мене турбує інше, як вона збирається компенсувати те, що я свої гроші вкладала в ремонт