Була в мене старша сестра, звали її Галя. Вона була заміжня, чоловік попався їй працьовитий, не пив, не курив і дуже любив свою Галюсю.
Вони мали дві дівчинки. Приходить якось сестра до мами і давай скаржитися, що у чоловіка з роботи звільнили.
Мам їй сказала, що в них теж закривається завод, і вони з батьком залишаються без роботи, а її гріх скаржитися на свого чоловіка, він підробляє, де тільки може.
Минув час і одного разу приходить сестри чоловік із доньками і показує записку від неї.
У записці сказано, що вона більше в такому злиднях жити не може, просила її пробачити.
Вона зустріла багатого чоловіка і їде з ним за кордон жити. Всі були здивовані, адже нічого не віщувало такого повороту справ.
Але правду кажуть, що час лікує.
Дівчатка виросли, вийшли заміж, чоловік сестри так і не одружився, він став крутим бізнесменом і у них все гаразд. Але раптом цю ідилію порушила колишня дружина, яка впала, як сніг на голову.
Вона приїхала до дітей, виявляється вона за ними скучила. Галю, дівчата не пустили на поріг їхнього дому і сказали їй, що їхньої мами не стало багато років тому.
Мама з татом її теж не пробачили, і стояла сестра біля розбитого корита, стара хвора і нікому, ні потрібна.
Мені було дуже шкода сестру, але я сказала:
,,Ти можеш у мене переночувати, а на ранок, щоб тебе не було. Коли мама потрібна була дітям, тебе не було, коли у нашого батька були проблеми зі здоров’ям, а мама лежала, тебе не було, а зараз тебе немає для нас”.
Вранці сестра пішла у невідомому напрямку, і ось уже протягом 15 років ми нічого про неї не знаємо.
Дорогі мої бережіть не лише свої почуття, а й почуття своїх рідних. Недарма кажуть, що посієш, те й пожнеш.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.