Одного святкового дня я зустріла біля церкви свою улюблену вчительку.
Галина Петрівна йшла туди із дорослим сином, який час від часу навідується до неї погостювати, приїжджаючи з галасливого міста. Ми невимушено перекинулись кількома словами про те, що все у нас чудово, ростемо, як на дріжджах, і слава Богу, здоровенькі.
А наостанок Галина Петрівна сказала фразу, значення якої я тоді ще не знала: “Найпрекрасніше відчуття – це йти з сином, коли він тримає твою руку”.
То була дуже швидка бесіда, бо я заходила з дитиною в церкву – кожна з нас милувалась своїм – дорослим чи ще зовсім немовлям, сином.
Однак тепер щоразу, коли мою руку шукають крихітні дитячі пальчики, я згадую слова вчительки, яка в той недільний день подарувала мені найцінніший урок в житті.
Я вивчила його ”на зубок” і радію таким моментам безмежно, тому що душа літає саме тоді, як руки схиляються додолу, і наші з сином долоні обіймаються.
Тримайте за руку поки дає, бо діти швидко виростають…
Автор – Зоряна Дзера
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook