Однокласники не насміхалися з Уляни, але вона сама “вклала” собі в голову, що з такими вузькими очима, широким носом, і веснянками, які покривали все її білосніжне личко, ніколи не знайде того одного і єдиного. Закінчивши школу на відмінно дівчина подалася до міста, куди поступила в інститут. – Онученько, для кожного на тому світі є пара, і твоя десь бродить. Ось згадаєш мої слова!
Уляна з дитинства не була красунею. Бабуся, бачачи що внучка переживає з приводу своєї зовнішності, говорила: “З лиця води не пити”, тільки Уляну це мало втішало.
Очі в неї були вузькі, якогось блякло-блакитного кольору, широкий ніс, кругле обличчя все у веснянках, немов засиджене мухами, і великий, як у жаби, рот.
Уляна з тугою дивилася в дзеркало на своє відображення, розуміючи, що найкрасивіший хлопчик у школі, Митя, в якого були закохані всі дівчата, ніколи не зверне на неї увагу.
Школу закінчила на відмінно, вступила до інституту, і перебралася в місто, де жила її старша сестра Валя. Жила Уляна в гуртожитку, в одній кімнаті з двома сільськими дівчатами, які постійно тягали в гості хлопців, заважаючи Уляні займатися.
Одного разу, один з хлопців, пильно розглядав Уляну, несподівано сказав: “А ти красива”. Уляна сприйняла комплімент як насмішку, і вирішила, щоб менше часу проводити з сусідками по кімнаті, і їх компанією, знайти роботу. І влаштувалася в соціальну службу, допомагати самотнім людям.
Збирала у бабусь замовлення, бігала за продуктами, ходила в поліклініку. До вечора втомлювалася так, що вже не звертала уваги на сусідок, нашвидку вечеряла, і лягала спати. Часу на переживання не залишалося, і Уляна вирішила, нехай так, нехай вона не красива, але, ж і не красиві люди знаходять своє щастя? А значить, вона просто буде чекати.
Через пару місяців у неї з’явився новий підопічний, і Уляна пішла знайомитися. Двері їй відкрив хлопець в темних окулярах. Вона представилася, хлопець запросив пройти в кімнату, щоб обговорити, в якому плані йому потрібна допомога. Він був незрячий, але по квартирі пересувався впевнено, знав, де які двері, де яка кімната.
Уляна зробила висновок, що хлопець не народився таким. Ставити запитання не стала, захоче – сам розповість.
Хлопця звали Назар. Зір він втратив недавно, і йому потрібна була допомога, щоб виходити на вулицю, запитав, чи може вона супроводжувати його на прогулянках. Уляна ствердно кивнула, забувши на мить, що він не бачить, схаменулася, звичайно, ніяких проблем.
З того дня вони разом ходили по місту, багато розмовляли, Назар виявився непоганим оповідачем, не дивлячись на проблеми в його житті, не втратив почуття гумору, часто смішив Уляну. Вона навіть не помітила, як закохалася.
Щовечора, лягаючи спати, вона згадувала його обличчя, його жарти, і думала, що їй тепер з цією наглою любов’ю робити. А раптом Назар зовсім не думає про неї? Або у нього є дівчина? Ні, навряд чи, тоді приходила б, Уляна вже два місяці ходить до Назара, і жодного разу до нього ніхто не приходив.
Одного разу Назар запросив її повечеряти разом. Уляна спантеличилася, як же він буде готувати? Назар пояснив, готує мама, вона приходить кожен день днем, просто вони не зустрілися жодного разу. А мамі він сказав, що вечеряє з дівчиною, Уляна ж не відмовиться з ним повечеряти?
На другий день, ввечері, зайшла в магазин, купила тортик, і поїхала до Назара. У кімнаті був накритий стіл на двох, справжнісінька романтична вечеря при свічках. Уляна нарешті зважилася запитати Назара, як він втратив зір, і чи є шанс, що він знову буде бачити. Назар розповів, що лікарі обіцяють- він буде бачити, зараз чекає черги на операцію.
Уляна була дуже рада за нього. Потім вони танцювали. Назар дбайливо її обіймав, двічі наступив їй на ногу, Уляна сміялася, трохи паморочилося в голові, чи то від вина, чи то від того, що Назар нерішуче гладив її по волоссю. А потім він просто зізнався, що любить її.
Любить її голос, запах її парфумів, запах її волосся. Ні, він ні на що не розраховує, він розуміє, що не кожна жінка пов’яже свою долю з незрячим. Але потім, після операції, якщо все пройде вдало, як Уляна на це дивиться?
Уляна поцілувала його, обняла: “Я люблю тебе. І не важливо, як пройде операція, хоча, я впевнена, все буде добре, ніщо не змінить мого ставлення до тебе. Ось тільки… Ти не бачив мене… Я не красива…”
Назар притиснув її до себе: “Для мене ти-найкрасивіша, най-най.”
Уляна переїхала до Назара, познайомилася з його мамою, яка була просто щаслива, що син зустрів таку чудову дівчину.
Навесні Назару зробили операцію. Уляна з хвилюванням очікувала, коли знімуть пов’язку. Після інституту прибігла в лікарню. Назар спав. Вона тихенько його поцілувала, він відкрив очі, мить дивився на неї, і сказав: “Я ж казав, ти у мене най-най красивіша!”
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
