Одружені з чоловіком Станіславом майже 14 років. Є двоє спільних дітей – донечці 11 років і синочку 2 роки. У чоловіка є 16-річний син від попереднього шлюбу. Розійшлися вони, коли дитині було 10 місяців. І ось тепер я наче як винна, що чоловік не спілкується зі старшим сином. Ось як це сталося.
***
Одружені з чоловіком Станіславом майже 14 років. Є двоє спільних дітей – донечці 11 років і синочку 2 роки. У чоловіка є 16-річний син від попереднього шлюбу. Розійшлися вони, коли дитині було 10 місяців.
Я теж була до нашого знайомства в шлюбі, втратила дитину при народжені, це послужило причиною розлучення, не впоралися з емоціями.
Познайомилися зі Стасом, коли обидва були давно вже вільні. Все було чудово, але чоловік не хотів спілкуватися зі своїм сином, хоча свекруха брала онука до себе, що для мене на той момент було неприйнятно!
Я думала: «Як так, у мене не склалося, а у нього є здоровий син, а він з ним не спілкується». Але аліменти Станіслав платив, як годиться, кожен місяць, плюс купував хороші речі та іграшки. Передавав через свекруху.
Поговорила я з чоловіком, присоромила, стали їздити до свекрухи разом, поступово відносини батька з сином стали теплішими. Дитина прив’язався і до мене.
Все було відносно добре, але у колишньої дружини з’явилися ревнощі, почався шантаж, як у більшості з бувших. Я на це все не звертала уваги.
Відразу уточню, що свекрусі колишня невістка не подобалася вона відпочатку, потім почалося «привезу, не не привезу», але свекруха дуже любила онука і на все закривала очі, аби побачити його.
Йшов час, з дитиною справно спілкувалися, стала брати до нас додому, хоча чоловік був проти. Згодом звик.
Потім народилася у нас дочка, колишня на півроку обмежила спілкування з дитиною. Згодом знову налагодилося спілкування, все було добре, обох дітей завжди брали з собою на всі заходи і у відпустки. Ідилія тривала, поки синові Стаса не виповнилося 10 років. І почав у нього проявлятися мамин характер – «повинен», «зобов’язаний», «купи», «дай», «мама сказала»…
Я не звертала уваги, думаючи, що це перехідний вік починається. Чоловіка це почало дратувати злити. Тут ще я захворіла, лікарі порадили змінити клімат на час. Вирішили поїхати до моря без дітей удвох, але не вийшло залишити дочку, так склалося. Поїхали втрьох.
А коли повернулися додому стався конфлікт, свекруха на нас з претензіями, чому не взяли внука, докори колишньої і сльози її сина. Взагалі, це був перший раз, що ми не взяли хлопця, і ось отримали. Тут чоловіка взагалі як підмінили. Висловив мені все мабуть за всі роки, що він не хотів, а я нав’язала йму це спілкування і тепер йому доводиться все це вислуховувати.
Через кілька днів колишня подає на офіційні аліменти. Як підсумок, чоловік взагалі перестав спілкуватися з сином, тільки переписується іноді.
Аліменти присудили не такі великі, платив він набагато більше раніше. Свекруха постійно в сльозах всі ці шість років. Намагається іноді через мене налагодити відносини, я пояснюю, що він мене не слухає і поставив умовУ, якщо буду лізти – розлучення. У свекрухи з колишньою невісткою за рік налагодилися відносини, вони стали кращими подругами.
Не стало свекра, свекруха попросила мене не приходити на прощання, тому що син чоловіка і колишня дружина не знають про народження у нас другої дитини і вони засмутяться. Я не пішла.
Минув час, мама чоловіка захотіла познайомити братів, тому запропонувала прийти до нас в гості на різдво. Чоловік відмовив. Свекруха кинула трубку і сказала нам більше їй ніколи не дзвонити. Тепер ми всі дружно не спілкуємося, від чого я себе відчуваю винуватою… А як примирити всіх – не знаю.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
