Одружилися ми з Андрієм всього рік тому. Весілля було гарне, батьки з обох сторін постаралися.
Ми обоє – єдині діти у своїх батьків, тому вони дружно вирішили, що весілля має бути шикарне. І хоч ми не дуже хотіли пишне весілля, та батьків було не переконати і ми погодилися.
Підготовка до урочистоої події захопила нас усіх.
Потрібно було купити свічки, замовити квіти, наростити вії, вибрати манікюр… І це не рахуючи покупки і вибору сукні, туфель і безлічі важливих в організації весілля дрібниць. Батьки оплатили всі витрати, крім сукні та костюма для нареченого – ці речі ми придбали самостійно.
Було замовлено один з кращих ресторанів міста, букет нареченої обраний, а спекти торт довірили подрузі моєї мами – кондитеру з хорошою репутацією і значним досвідом роботи. Довго узгоджували список гостей з батьками, які неодмінно хотіли запросити всіх родичів, включаючи тих, з якими самі майже не спілкувалися.
«Вони багаті, подарунок вам хороший подарують!» – говорили нам батьки.
«А ці гроші ви собі візьмете, машину купите або на квартиру збирати почнете.»
Після запеклих суперечок зовсім вже далеких родичів було вирішено не запрошувати, деякі під слушним приводом відмовилися самі і в підсумку більшу частину гостей склали друзі саме наші, як ми спочатку і хотіли.
Настав день весілля, світило яскраве сонечко, незважаючи на те, що в прогнозі погоди була намальована хмаринка з однією краплею.
Той день був щасливим і клопітким – фотограф безперервно клацав своєю зеркалкою, до обіду стало відчутно припікати і всі з нетерпінням чекали початку весільного банкету в ресторані.
Нарешті фотосесія була закінчена, ми сіли в розкішний білий лімузин і попрямували до ресторану.
Поздоровлення лилися рікою, лилося рікою і шампанське. Прийшов час подарунків, і тамада почала обходити гостей з коробкою в вигляді будиночка і збирати заздалегідь підготовлені конверти з готівкою.
Ми самі просили гостей подарувати нам гроші, але кілька родичів пенсійного віку не втрималися і до конвертів доклали кавовий сервіз і комплект красивої постільної білизни.
Торт був чудовий – триярусний білосніжний красень, прикрашений живими квітами і цукровими перлинами.
Весілля вдалося, всі розійшлися задоволені й веселі, а ми вирушили до готелю в заздалегідь замовлений номер для молодят.
А вранці моя мама сказала, що коли вона зі свахою виймала гроші з подарованих конвертів, щоб за традицією оголосити суму, один з конвертів виявився порожнім. Цей конверт подарувала моя найкраща подруга, з якою ми не розлий вода з дитинства – Ольга.
З’ясувати це не склало труднощів – всі конверти були підписані. Мені стало неприємно, на душі з’явився неприємний осад.
Справа в тому, що Ольга привселюдно говорила, що зараз прийнято дарувати молодим від двох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і вже вона свою кращу подругу, тобто мене, підтримає.
Начебто і нічого поганого не сталося, але все одно – огидно якось. Подрузі я нічого говорити не стала, продовжили спілкування як ні в чому не бувало.
А ось нещодавно, через рік, Ольга запросила мене з чоловіком вже на своє весілля, сказавши, щоб подарунки дарували грошима – хочеться окупити витрати на весілля. І ми з Андрієм почали думати, як же бути?
Я пропонувала подарувати порожній конверт, як і Ольга свого часу, а Андрій, навпаки, пропонував покласти не менш п’яти тисяч, щоб хитрюзі стало соромно.
Мама радить мені покласти дві тисячі, адже подрузі я нічого про порожній конверт не сказала, значить і нічого мстити. Час Ольгиного весілля наближається, а я ще так і вирішила, дарувати гроші чи не дарувати…
Дарина.
Передрук суворо заборонений!
Фото ілюстративне – mirsvadeb
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
