Одружилися ми з Богданом майже рік тому. Зараз живемо через обставини з його мамою в одному містечку, я при надії. Зі свекрухою в мене непорозуміння невелике. Начебто все добре і вона ставиться непогано до мене, на перший погляд, каже іноді “я твоя друга мама.”
Але коли ми десь у гостях чи у нас гості, то починається в неї одна і та ж історія: мій син найкращий, розумний, та він все робить, та ось я його народжувала і так далі.
Мене це якось виводить із себе, може мені, звичайно не варто на це уваги звертати, але вже сил немає. Ніби вона хоче показати, що вона його більше любить чи не знаю навіть що. Сюсюкається з ним, цілує, ніби Богдан маленький, дратуюся іноді через це.
А чоловік якось насупився на мене і подзвонив мамці, щоб вона його забрала. Він іноді може поскаржитися їй, телефонує, про щось там з нею секретнічає.
А потім говорить мені: “Мама сказала так, мама їм зараз покаже”. Я жартую над цим і він супиться.
Питання таке, як я можу пояснити Аллі Михайлівні, що чоловік мій давно вже не малюк, що її синочок виріс? Або взагалі не варто цього робити? Хочу іноді, щоб мені частіше вона дзвонила, а не тільки Богдану.
У мене ж мама полинула на небеса нещодавно і мені буває самотньо, заздрю по доброму чоловікові, що в нього є батьки… Можливо, у мене такі почуття через мій стан і події в країні, не знаю. Дякую заздалегідь за поради.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
