Одружився Іван на жінці з двома дітьми. Старшому хлопчику Максимкові майже три, а молодшій дівчинці Олі півтора рочки. Жили дружно і щасливо, ще двох спільних дітей народили. Хороша, дружна родина, а головне всі щасливі.
Іван виховував всіх однаково, не поділяв на своїх і чужих. У школу з голочки одягали, велосипедики, самокатики, всім все порівну. Дітки трохи підросли, так добрі люди швидко розповіли Максиму і Олі, що татко ж у них не рідний. Ну що ж, поговорив іван з ними, пояснив, всі і заспокоїлося.
***
Пройшло багато років. Максиму вже 27 років, а Олі 25 з половинкою. Сім’я така ж само дружна. Оля Івана улюбленим татком завжди називала, а він її татовою донькою кликав. Іван за характером м’який і добрий чоловік, дітей своїх любить шалено. Ніколи грубого слова не сказав і не ділив дітей. А суть історії така.
Оля вийшла заміж. Причому, батьки дізналися про це від людей. Фото в соцмережах з’явилися, де Оля з нареченим у весільній сукні і з обручкою на пальчику.
Іван подзвонив їй, запитав: «Доню, як же так? Ми ж теж хотіли приїхати, готувалися до весілля, грошей зібрали, щоб все, як треба! Щоб танець на весіллі тата і дочки був».
А вона відповіла, що не хоче ділити цей день з батьками і з братами і сестрою, тому не хоче їх бачити на весіллі. Ще сказала, що він не батько їй, щоб щось говорити. Неможливо передати, як прикро ц ейому було почути! Все твердив дружині: «За що вона так з нами?».
ледве вони з дружиною оговталися. Пройшло півроку після цих подій. Оля додому так і не приїхала. Навіть з Новим роком не привітала рідних. Не дзвонить, не пише. Каже, що у неї тепер інша сім’я, і що вони їй всі не потрібні. Ні з братами, ні з сестрою не спілкується. Зараз вони вчаться жити без Ольги.
….Не завжди виходить так, як ми бажаємо і хочемо. І, не побувавши в чужій шкурі, не можна судити людину.
Звичайно, бувають і нормальні діти, але іноді ось так стається між рідними людьми. У більшості випадків чужі діти так і залишаються чужими. Якщо не в ранньому віці, так в зрілому, діти нагадують, що ви їм не батько або не мати. Є моменти, які ми не можемо прийняти душею…
***
Це історія – реальна, мого брата Івана. Ось так і виховуй чужих дітей.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!