Мені завжди було непросто спілкуватися з матір’ю. Особливо, коли я сама стала мамою і зрозуміла, як сильно схожа на неї. Проблема в тому, що мамі ніколи нічого не потрібно. Скільки себе пам’ятаю, вона роздаровувала близьким, далеким і далеким родичам дорогі подарунки, які собі дозволити не могла.
“Ну для себе я ж такого не куплю, то нехай хоч у руках потримаю”, – казала вона, готуючись відвезти черговий дорогий подарунок. Чому не можна собі дозволити те, що можеш дозволити іншим, вона не уточнювала.
У школі в мене завжди було більше одягу, ніж було потрібно. При своїх невеликих доходах мама примудрялася скуповувати на розпродажах нам з братом гори одягу, які потім просто припадали пилом у шафі. При цьому собі купити нову куртку вона ніяк не наважувалася, мовляв, і ця нічого, навіщо витрачати гроші?
Коли я вийшла заміж і народила власних дітей, то познайомилася з проблемою ближче. Щоразу, приходячи з дітьми в магазин, я боролася із самою собою, щоб не скуповувати все поспіль.
У результаті вирішила йти на хитрість: складати все, що сподобалося в візок, а перед касою швидко відкладати непотрібні речі. Це допомогло тримати дитячий гардероб в адекватних рамках.
Але мама так і не навчилася більше думати про себе. Одяг вона купує хіба що на розпродажах у секонд-хенді. Натомість онукам продовжує привозити гори непотрібних подарунків. Я пояснюю, що нам на орендованій квартирі ці речі вже зберігати ніде і швидше за все доведеться віддати на благодійність або просто викинути. Вона журиться, але наступного разу історія повторюється.
Все найкраще людям, все найгірше – собі. Моя мати довго жила за цим принципом, доки не стала частіше ходити до церкви. Змінилося тільки те, що мама стала рідше задаровувати нас, але почала частіше відносити гроші до своєї церковної спільноти.
Мама боїться дозволити собі навіть відпочити. То вона на роботі, то допомагає з онуками… Брат спробував було якось відправити її на відпочинок, але вона просто пішла та здала путівку. Відтоді даруємо їй тільки те, що вона точно нікому не передарить чи зможе повернути в магазин.
Начебто й не гарно втручатися в мамине життя, намагаючись викорінити те, що мені в ньому не подобається, але як же інакше їй допомогти? Я бачу, що вона все більше заганяє себе, а здоров’я колишнього вже нема.
Іноді мені здається, що мама просто намагається врятувати світ за нас, але боюся, що її старання марні. І намагаюся врятувати її саму. А правильно це чи ні, і чи вийде з цього щось – я не знаю.
Фото – ibilingua.com.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
