Вийшла я заміж за коханого чоловіка, у якого до мене вже була сім’я і дитина. Що нормально, адже він трохи старший за мене.
З колишньою дружиною у нього недобрі відносини, в останні роки їх пов’язував тільки син, якого він дуже любить.
Зате колишня дружина, судячи з усього, була дуже рада одночасно позбутися й від чоловіка, і від дитини. На суді вона не стала претендувати на сина і, не чекаючи офіційного розірвання шлюбу, поїхала за кордон.
Офіційна версія – на заробітки, але як мені здається, у неї тамінший чоловік.
Якщо чесно, я не очікувала такого розвитку подій. До малюка я ставлюся дуже добре, але зовсім не була готова, що він буде жити разом з нами.
Мені двадцять чотири роки, хлопчикові шість, наступного року він піде в школу. Замість того, щоб насолоджуватися сімейним життям з коханою людиною, я повинна возитися з його сином, від якого у мене вже голова обертом іде.
На вихідні ми відвозимо хлопчика до бабусі, і тільки тоді можемо зітхнути вільно. Але ж це ж не діло! Не про таке життя я мріяла, збираючись заміж. Я молода, я навіть своїх дітей ще не планувала, а тут такий сюрприз.
Мені здається, його колишня спеціально все так провернула, щоб зіпсувати нам життя.
Мені лячно подумати, скільки це ще триватиме. Звикнути до дитини і полюбити хлопчика, як рідного, не виходить, з чоловіком сваритися не хочу, а він категорично наполягає, щоб хлопчик жив у нас. Якийсь замкнутий круг, з якого я поки не бачу виходу. порадьте щось, буду дуже вдячна!
Автор: Інна
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
