Оце днями не полінувалася і сходила до нотаріуса, оформила заповіт. Не думайте, що поділила навпіл! Найменшому Богдану майже все. А старший нехай подумає, чому з таким дівчиськом зв’язався. Нічого в мене не заслужили ні він, ні вона! Ось у молодшого дружина чудова. А ця Ірина – зовсім не те.
Скільки вони вже разом, я ніяк не можу зрозуміти, за що Ірина мене не злюбила. Ніколи слова їй неприємного не промовила! Навпаки, завжди намагалася підтримати. Але вона завжди мені покаже, що у їхній сім’ї мені не раді. Спочатку приготую щось, їм принесу, щоб пригостити, а вона кривиться, мовляв, не їмо ми таке. Як не їмо, Олег же любить?
Та й загалом спілкування таке собі. Це ми не дивимося, це нам не цікаво, це ми не любимо. Ну, я не знаю, принцеса якась, чи що? Ось у молодшого зовсім інше! І дякую Алінка скаже, і онуків з радістю залишить на мене, котлети в мене навчилася готувати, тепер навіть краще виходять. Посмішка завжди, називає мамою мене. Дуже гарна дівчинка!
Тут вирішила старшу невістку я задобрити на новорічні свята. Думаю, може справді зробила щось не так? Купила їй найгарніше плаття, яке знайшла в улюбленому секонді, дороге, між іншим, і подарувала. Вона прийняла неохоче. Потім за кілька днів бачу – на сміттєвому баку біля будинку Олега і Ірини бовтається щось знайоме. Підходжу ближче, ба! Так це ж моє плаття дароване!
Тож молодшому все і залишу. з його родиною у мене теплі людяні взаємини. А старший нехай подумає, де таку взяв!
Я сукню зняла з баку, Олегу віддала мовчки. А наступного дня вже і до нотаріуса сходила.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
