Ох і відбуваються в нас “цирки”, де в головній ролі свекруха, як приїжджає її донечка з зятем. То вона вже бігає, метушиться, так хоче вгодити їм, готує найкращі страви, свою внучку балує всім з городу. А внучка, яка живе з нею, нехай сама піде собі назбирає тої полуниці чи суниці. Якось моя свекруха пішла в магазин, міській внучці смаколики купляти, так продавець звернула увагу: “Що це ти, Марійко, все по одному береш в тебе ж дві внучки дома”
Живу я в невістках вже шістнадцять років, мабуть за цей час я вже звикла до такої несправедливості, тому це вже менше болить, адже я готова про це говорити.
У моєї свекрухи є дочка та живе вона у Львові, в село приїжджає на свята а літом може затриматись і на тиждень.
З сестрою чоловіка ми підтримуємо дружні відносини не дивлячись нінащо, я люблю коли вона приїжджає. А от свекруха постійно робить між нами різницю.
Є такий анекдот, про зятя який купив жінці шубу, звозив на море і теща була дуже щаслива з цього, і про невістку, яка захотіла шубу і повезти дітей на море, і свекруха зчинила “бурю” сину, щоб він не тратив на неї грошей.
Це щось про наше життя. З чоловіком ми наче непогано ладнаємо, та часто виникають суперечки ні з чого. Мама наговорила йому, що я не так їй сказала, чи не послухалась її, або й таке, не так подивилась на неї.
Зате як приїжджає донечка з зятем, то вона вже бігає, метушиться, так хоче вгодити їм, готує найкращі страви, свою внучку балує смаколиками з городу. А внучка, яка живе з нею, нехай сама піде собі назбирає тої полуниці чи суниці.
Ми в селі всі один одного знаємо, якось моя свекруха пішла в магазин, міській внучці смаколики купляти, так продавець звернула увагу: “Що це ти Марійко, все по одному береш в тебе ж дві внучки дома”.
Та я змирилась з таким відношенням давно, стараюсь на це не звертати уваги, все що моїй сім’ї потрібно, я придбаю сама, тай свою донечку я не обділяю, до речі вона дуже любить свою бабусю і горнеться до неї, дитина ще.
Зі свекрухою стараюсь уникати конфліктів, загладжую гострі кути. Шкодую, що на початку не пішли жити окремо, бо тепер не можемо залишити свекруху адже вона у віці.
Багато негативу можна б було уникнути, та що вже тепер, час назад не повернути…
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- Свого сина Галина Петрівна не виховувала. Принесла “в подолі” і віддала своїй мамі. Мій чоловік виріс такою чудовою людиною завдяки бабусі. Дай Бог їй здоров’я. І коли в нас народилася дитинка, свекруха, яка вела не дуже гарне життя, почала мене вчити, як виховувати Миколку. Бо бачте, він мені колись на голову вилізе. – Надто сильно ти про нього піклуєшся. Самостійним він ніколи не стане!
- До сина на ювілей з пустими руками я не йшла. В невістки маленька дитина, і вона відразу ж попередила, що всю гостину вона буде замовляти. Ну, думаю, скільки там тих суш в коробочці. Я стала ні світ ні зоря, котлет насмажила, олів’є приготувала, огірки і помідори вквасилися. – Ви сідайте на диван! З хвилини на хвилину має доставка під’їхати. – Та чого чекати! В мене все є. – Я давай витягати продукцію з сумки. Я ж і подумати не могла, що невістка так на це відреагує. Відтепер буду на гостину до них йти, як пані: телефон в сумочку і все!
- Свекруха моя знову умудрилася вчудити! Ну скільки пояснювали, просили людину – все одно своє гне. Ось і зараз. Але вона весь час забуває про це прохання, ну або навіть абсолютно свідомо ігнорить його. Притягла дитині розумний телефон, який, само собою, у малого вже є
- Оскільки у нього за містом невелике господарство, є живність – коза. кури-качки – та город, його дні з коханою жінкою мають бути дуже насиченими. Підйом із самого ранку. Потім робота. Догляд за тваринами та майбутнім урожаєм. Неспішно, без фанатизму. Але щоб аж до обіду. Потім невелика перерва й знову працювати – все, як у наших предків. Вони роботи не боялися і жили сто років. Моя квартира в центрі Луцька йому як п’яте колесо
- Учора моя невістка Олена мала 36 років. Та я поїхала у місто до дітей на два дні раніше – щоб усе їй допомогти, разом приготувати всілякої домашньої смакоти – голубців, завиванців, холодцю, перців нафарширувати, торт спекти, млинців з сиром солодких . Привезла з села всього свого – курку, качку свої, свининки на холодець купила в сусідів, яєць – теж своїх, мочка і сиру, тільки зробила. Ну й овочів-фруктіва, само собою. Ледве доперла все маршруткою! А сьогодні вже поїхала зранку додому, наплакалася всю дорогу і заспокоїтися не можу – ну так прикро! Ну хіба так можна??? Все запхала в холодильник і не глянула. А відмітили – просто сором