fbpx
життєві історії
Ой доню, та що ми там їли в тому есересері? Про такі продукти не могли і мріяти! Бабуся моя, 85-річна Віра Степанівна, у якої в селі на Львівщині я живу зараз з дітками, поки чоловік Україну захищає, радянські часи згадує “незлим тихим”. Мама – інша справа. Їй все подобалося, от тільки тато вдома не жив, а в чужі краї на заробітки мотався та там з іншою і тьотьою і лишився зрештою. Каже, що хтось і в ті часи їв сир брі. – Зате у нас активно провадився так званий замінник шоколаду. Какао в ньому не було. А смак нагадував ваніль, змішану із парафіном. “Російський” і “Пошехонський” сири готувалися з незрозумілих продуктів. Радянський Союз омивався стільки морями, але самих морепродуктів ми й не бачили

Бабуся моя, 85-річна Віра Степанівна, у якої в селі на Львівщині я живу зараз з дітками, поки чоловік Україну хзахищає,  радянські часи згадує “незлим тихим”.

Мама – інша справа. Їй все подобалося, от тільки тато вдома не жив, а в чужі краї на заробітки мотався та там з іншою і тьотьою і лишився зрештою. Якось так.

– Ой доню, та що ми там їли в тому есересері? Про такі продукти не могли і мріяти!

Бабуся каже, що хтось і в ті часи їв сир брі, інший же простоював годинні черги за цукром. Були продукти, яких тоді просто не існувало в СРСР. Безперечно, створювалися всілякі замінники. А завдяки радянській пропаганді здавалося, що саме тут найкраще, і це на тлі дефіциту та «залізної завіси», говорить бабуся.

– Справжній шоколад можна було дістати лише чорному ринку.

А я згадала Джорджа Оруела:

«По одному запаху він зрозумів, що це зовсім не звичайний шоколад. Темний, блискучий та загорнутий у фольгу. Зазвичай він був тьмяно-коричневим, кришився і віддавав димом палаючого сміття», – писав він.

– Зате у нас активно провадився так званий замінник шоколаду. Какао в ньому не було. А смак нагадував ваніль, змішану із парафіном. Щоб визначити підробку від сьогодення, достатньо було покласти шматочок на язик. Якщо в тебе шоколад, то він почне танути. А ось замінник довгий час віддаватиме лише дивним присмаком пластиліну.

Нормального якісного сиру також не існувало. А до сучасного молочного продукту йому було далеко. “Російський” і “Пошехонський” сири готувалися з незрозумілих продуктів. Запах їх залишав бажати кращого. Це саме можу сказати і популярний тоді у нас ковбасний сир, – згадує Віра Степанівна, а мені цікаво слухати її розповіді.

Бабуся все життя пропрацювала в районній газеті, їхжила у Львів часто на різноманітні заходи, людина вона начитана і розумна, з ясним розумом і вмінням цікаво подати фнформацію.

– Але скажу, такі сири, як камамбер і пармезан все ж таки були. Але вони були доступні одиницям – керівництву високому. А ось ми, прості радянські громадяни, дізналися про їхнє існування лише з падінням «залізної завіси». До цього доводилося смакувати в основному плавленим сирком, який особливо шанувався серед любителів міцненьких напоїв як закусочка.

Радянський Союз омивався стільки морями, але самих морепродуктів практично ми й не бачили. До нас приїжджали в кращому разі консервовані краби. На прилавках також була, щоправда, морська капуста, крабові палички та звичний оселедець. Але ж в інших країнах на той час уже були різні креветки, свіжі, заморожені, напівфабрикати з морепродуктами.

У СРСР всі поля та сади були засіяні та давали чудові врожаї. Тільки мало хто їх бачив. Більшість овочів не доїжджали до прилавків через орієнтування радянської економіки на газетні показники, але ніяк на потреби громадян.

А про фрукти взагалі можна не згадувати! Різні банани, виноград, персики були в дефіциті. Вже згодом перед новорічними святами ринки та бази наповнювалися мандаринами. Тому ці помарачеві цитруси стали асоціацією з Новим роком, – ось такими деталями зі своїх спогадів ділиться моя бабуся.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.