У свекрухи Олени Петрівни кожні суботу-неділю якась катастрофа, а чоловік мій Микола завзятим оленем біжить її рятувати.
Завжди думала, що анекдоти про свекруху і тещу просто народний фольклор. З тещею перевірити не виходить, мої батьки до мого шлюбу не дожили, а ось жарти про свекрух перестали здаватися мені жартами.
Олена Петрівна ніколи прямо не демонструвала якусь неприхильність до мене. На перший погляд, все чинно і благородно, але це тільки на перший погляд. Насправді, вона завжди шукає привід зачепити, підколоти, але все так в жартівливій формі, хи-хи та ха-ха.
– Ой, мила, і як ти мого сина ще на лікарняне ліжко з такою приготуванням не вклала. Так вишукано псувати продукти – це талант, аха-ха! Не звертай уваги, жартую я, -заливається сміхом свекруха.
– Чоловік мусить носити свою жінку на руках, інакше це не любов! Терміново худни, а то син тебе скоро не підніме! Жартую, дорогенька, він тебе усяку любить, – ще один улюблений жарт.
Як на мене, то хоч вийся змійкою, дорога чоловікова мама, мені до лампочки. Але останнім часом вона вирішила псувати мені життя іншим шляхом.
Тепер щовихідних у Олени Петрівни відбувається якась апокапсична подія. То їй стає погано, а швидка не їде, то екстрено потрібно кудись з’їздити, а вона потягнула спину, то вона закупилася в торговому центрі, а сил дотягнути пакети немає. І всі прохання супроводжуються жалісливим “Ні, синку, якщо ти зайнятий, то я сама як-небудь. Я ж розумію, що у тебе тепер своя сім’я”.
Зрозуміло, після таких слів Микола кидає надкушений бутерброд, встрибує в штани, і мчить рятувати маму. Обов’язково у вихідні дні, підкреслюю. У будні свекруха працює і їй нічого від сина не треба. Всі нещастя світу звалюються на нещасну жінку виключно у вихідні, коли я хочу провести час з чоловіком.
Спочатку я намагалася не звертати уваги на ці маніпуляції. Думала, що з місяць потішить самолюбство і заспокоїться. Ну-ну… Пішов вже третій місяць. Найбільше мене дивує фантазія свекрухи, адже майже не повторюється, завжди якась нова напасть.
Кілька разів у нас вже зривалися заплановані походи до друзів, пропали квитки в театр і купу раз відкладалися романтичні вечори. Останнє відбувалося тому, що від мами чоловік приходить нагодований до гикавки, осоловілий і сонний. Які тут любов?
Я навкруги ходити не люблю, тому сказала чоловікові в лоба, що його мама просто з жиру танцює і тягне на себе увагу. Нудно їй, ось вона і розважається.
– Ти що! Мама доросла людина, вона не буде займатися подібним, їй насправді потрібна була моя допомога, – округлює очі Микола. Мої аргументи, що раніше чомусь такого не було, до його свідомості не доходять.
Дивлюся на чоловіка і згадую класику “ти у нас такий наївний по суботах чи як”. Людиною у відкриту маніпулюють, а він як завзяте оленятко на все ведеться.
Олені Петрівні ще шістдесяти немає, їй працювати можна і треба, а вона розігрує партію лебедя, що зібрався у засвіти, та все ніяк туди не полине. Якось затягнулося це все, на мій погляд.
Грати в хитрості та перетягувати чоловіка її ж методами я не збираюся. Моє життя і без того досить насичене, щоб в сім’ї такі розваги влаштовувати. Та й досвіду у мене в удавання і прибідняння явно менше, ніж у Олени Петрівни. Буду пробувати знову розмовляти з Миколою, а якщо не дійде, то зберу йому речі і відправлю до мами, поки вона в своїх прикиданнях насправді не загралася. Мені з оленями, навіть і завзятими, не по дорозі.
Як вважаєте, є шанс родину нашу врятувати?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!