fbpx

– Ой, у нас тут таке відбувається! – розповідає тридцятирічна Лілія. – Батьки розлучатися зібралися, в шістдесят два роки, уявляєш? Точніше, мама зібралася… Ні, ну як? Ми з сестрою здивувалися, вже чого-чого, а такого від них не очікували. Сорок років разом прожили і на тобі!

– Ой, у нас тут таке відбувається, все догори дном! – розповідає тридцятирічна Лілія. – Батьки розлучатися зібралися, в шістдесят два роки, уявляєш? Точніше, мама зібралася… Ні, ну як? Ми з сестрою здивувалися, вже чого-чого, а такого від них не очікували. Сорок років разом прожили і на тобі!

Батьки Лілії дійсно все життя разом, і жили якщо і не «душа в душу» – дрібні сварки у них час від часу траплялися – то, на думку дочок, вельми непогано.

Ганна Аркадіївна все життя не працювала, займалася будинком і дітьми. Робила це з душею: пекла, мила, винаходила якісь рецепти, шила-вишивала, крохмалем білизна і варила варення.

Батько, Василь Миколайович, все життя пропрацював слюсарем в авторемонтної майстерні. Фахівцем був непоганим. Великих грошей не заробив, по закордонах сім’ю не возив, але заробляв гідно.

У всі часи і при всіх режимах дружина і дві дочки були ситі, добротно одягнені, в сім’ї була машина, на якій влітку їздили за місто – купатися або по гриби.

– По дому, звичайно, батько не робив нічого, абсолютно. Не тільки їжу розігріти – чаю собі не міг налити, якщо мати вдома. Мама йому все подавала сама – їжу, одяг, рушники, вилки, хліб. За рухом брів вгадувала, чого йому не вистачає .. Хоча, якщо чесно, ми з сестрою теж не особливо обтяжували себе господарськими справами. Мама ж була домогосподаркою. І без нас було кому і приготувати, і ліжку застелити, і пропилососити!

Зараз дочки живуть окремо від батьків, а батько недавно вийшов на пенсію. Само собою зрозуміло, по господарству шарудіти при цьому він не почав. Приходить на кухню, сідає і за старою звичкою чекає, коли йому подадуть всі, що потрібно: тарілку, ложку, хліб, соус, кухоль з чаєм.

Навіть не встане, щоб щось взяти самому. Причому, якщо все життя Ганна Аркадіївна подавала чоловікові тільки сніданок і вечеря, то тепер потрібно і обід, і полуденок, плюс якісь пиріжки на перекус…

Посуд за собою, зрозуміло, Василь Миколайович теж не миє, навіть в раковину не відносить, просто встає після їжі і йде в кімнати. І ліжко не застеляє.

А той факт, що треба регулярно промивати сантехніку, взагалі, здається, став для нього відкриттям. До цього він і не замислювався, що хтось в будинку – ну, зрозуміло хто! – цим займається.

Втім, робити все це він точно не збирається і не буде. «Це жіноча справа».

– Але він все життя такої. Ніколи раніше в побуті нічим не допомагав, і ця приказка про «жіноча справа» була у нього в ходу з ранньої юності. Раніше ж Анну Аркадіївну це влаштовувало?

– Мама каже – а я втомилася біля плити стояти все життя і його обслуговувати! Вона теж у віці, між іншим. Він, мовляв, вічно похмурий, незадоволений, без настрою, нічим не цікавиться, з будинку не витягнеш! Цілий день дивиться по телевізору якусь дурницю, злиться, потім починає зганяти свій поганий настрій на матері. Ні до чого не прагнув ніколи, ніде особливо з ним не були, з міста майже не виїжджали. Упертий, як осел, консервативний, обмежена людина…

Виявляється, до чоловіка у Анни Аркадіївни купа претензій.

І молодша дочка Лілія її розуміє.

– Тато, дійсно людина не проста, – зітхає вона.

А ось старша сестра, сорокарічна Емма, цілком на боці батька.

– Так не можна! – сердиться Емма. – Поки батько заробляв, гроші в будинок носив, мати все влаштовувало. Він не вчора таким став – похмурим, упертим, мовчазним, не особливо чимось цікавиться людиною, без хобі та інтересів. Вона мовчки подавала йому шкарпетки, сервірувала вечері, ніколи ні слова поперек не сказала з приводу того, що ми всі свята сидимо вдома, що в гості ні до кого не ходимо, і до нас ніхто. А як став пенсіонером без зарплати, раптом з’ясувалося, що це жах-жах?

Як вважаєте, порядно чи ось так на старості років «кидати» чоловіка, який сумлінно містив дружину все життя? Саме зараз, коли у нього немає ні грошей, ні здоров’я – не просто так, мабуть, з роботи пішов – ні побутових навичок?

Або жінка в своєму праві, і життя одна, і думати потрібно про себе, і хай краще пізно, ніж ніколи?

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page