fbpx
життєві історії
Оксана, сестра мого чоловіка, заскочила в неділю ввечері на “каву”. Вирішили одразу ж і повечеряти. Я подавала до столу картоплю з м’ясом, чоловік сервірував стіл. І щось зайшла мова за ім’я нашої донечки. Такою розлюченою я давно не була. Як тільки міг мій Олег так вчинити

Оксана, сестра мого чоловіка, заскочила в неділю ввечері на “каву”. Вирішили одразу ж і повечеряти. Я подавала до столу картоплю з м’ясом, чоловік сервірував стіл. І щось зайшла мова за ім’я нашої донечки. Такою розлюченою я давно не була. Як тільки міг мій Олег так вчинити.

Я у шлюбі вже 10 років. Міцна щаслива дружня сім’я. Чоловік – надійний, розумний, красивий, вихований, грошей заробляє не так багато, але старається. Двоє діточок, дві принцески.

Я не працюю, якщо нам бракує грошей, то допомагає моя мати. Має свій бізнес, у батьків чоловіка свій. Тільки вони більше люблять не чоловіка, а його старшого брата, працюють усі разом і найкращі “шматки” завжди перепадають по роботі саме старшому братові. Мого Олега це засмучує, а мені якось байдуже, нам же вистачає. Я взагалі не розумію, як можна конкурувати із рідним братом?

Я в сім’ї єдина дитина, а мені дуже хотілося б мати братів і сестер, а маю тільки двоюрідних. Може тому мені з дитинства так і хотілося мати двійко діточок.

Виглядаю я привабливо, стежу за собою. Олег мене підтримував у моєму прагненні мати двоє діточок. Із задоволенням порається з дітками. У нас все було просто чудово. З мінусів тільки те, що іпотеку за квартиру треба платити. Набридло поневірятися по орендованих квартирах, і ми купили двокімнатну в Тернополі, де живемо і працюємо. Тож доводиться заощаджувати.

І ось на етапі народження другої дитини виник неприємний сюрприз. Олег був радий дитині, підтримував мене під час “цікавого стану”, все було гаразд. А потім, коли почали вирішувати, як назвати дівчинку, запропонував назвати Василиною. Це, мовляв, його улюблене ім’я. Я була не проти.

Назвали. А потім я випадково дізнаюся, що його перше кохання так звали і ще одну дівчину, яка йому дуже подобалася колись. Тобто я знала про цих дівчат у минулому, але не знала, як їх звали. Олег у перший рік після весілля багато розповідав мені про перше кохання, з яким у нього були стосунки 5 років до мене. А потім вони розлучилися, начебто, вона його на когось проміняла.

Одна з них особливо запам’яталася моєму Олегу своїми тарганами в голові і непередбачуваним характером. Все казав, що він дуже радий, що я така спокійна та надійна, не те що вона. Вона йому ще в коханні зізнавалася перша, а він її відкинув, бо вже зустрів мене. Ну і вона його вже після нашого весілля вітала зі святами. Олег інтересу до спілкування не виявив, і вона перестала писати.

Чоловік не хотів говорити, як їх звали. Але днями промовилася дружина його брата. У розмові з чоловіком про нашу доньку згадала, що його першу дівчину теж звали Василина і що це доволі рідкісне ім’я. Він відповів, що в нього на роботі теж була Василина, тож не таке вже й рідкісне. Я потім спитала його, а що за Василина на роботі була. Він відповів: “та, яка мені в коханні зізнавалася, а я їй відмовив”. Мене аж перекрутило. Тепер ходжу і думаю, що когось із цих дівчат він не забув, пам’ятає й досі любить.

Хотіла порадитися, з боку все ж таки видніше, яка з цих двох може бути. І чи це так може бути, щоб чоловік називав доньку на честь когось із колишніх. Я думала, що таке тільки у жінок буває. І чому тоді першу доньку так не назвав, а саме другу? Чи це не означає, що в нього саме зараз відновився роман із цією дівчиною.

Мене ці ревнощі виводять з себе. Із Олегом говорити не хочу поки що. Ім’я молодшої доньки тепер навіть вимовляти не хочу, але не називатимеш інакше, документи вже оформлені.

Що б ви робили на моєму місці?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page