– Оксано, ти пам’ятаєш, я колись з Романом зустрічалася? Ну, цей, з села. Так ось, недавно в фейсбуці мені на очі попався. Ех! Краще б і не бачила. Весь такий діловий. Женився. В столиці живе. Дружина така фіфочка. Тепер так жалію, що розірвала з ним всі стосунки. Бо що в тому нашому районі доброго? Скукота одна
Катерини нам одразу ж сказала, що її хлопець з села. Ми пораділи за неї, адже в селі зазвичай ростуть роботящі та хороші люди.
Згодом виявилося, що вони не такі, як ми звикли бачити в селах. Ця сім’я жила без господарки. Ніяких вам корів, коней, поросят. Все що тримала його мама, це декілька курочок. В селі їх називали інтелігентами. Город садили маленький, і то не вони самі, а знаходилися люди, які за пару гривень готові перекопати гектар землі.
Катерина якось приїхала на вихідні в це село до одногрупниці, і так вони з Романом і познайомилися на танцях.
Відносини тривали кілька років. Під час канікул взимку і влітку зустрічалися в селі. В інший час зідзвонювалися і переписувалися. Катя в той час вчилася в університеті. А Роман у військовому училищі.
Мати його, потенційна свекруха, пишалася сином, говорила про його блискуче майбутнє, а ось нашу Катерину терпіти не могла. Всім кому можна і не можна розповідала, що сина її вона не любить, покрутить хвостом та й кине, бо так роблять усі місцеві панянки.
Валентина Петрівна вважала за краще сільську і роботящу невістку для свого єдиного сина.
Насправді, самі родичі Каті не бачили взаємної любові між молодими людьми. Роман любив, а вона лише дозволяла себе любити.
Сталося так, що він перед від’їздом на навчання заїхав до неї в гості. Від обіду відмовився, погодився на чай. Тут вона випадково помітила дірку на його шкарпетці.
– Ви не уявляєте, як мені стало гидко. Невже в наш час таке може бути? Він же до дівчини в гості їхав…
Катерина ледь дочекалася, поки Роман доп’є свій чай. Дівчина тоді попрощалася з ним, а коли той почав телефонувати, вона не відповідала на дзвінки.
– Таки це не моя людина. Мати Романа права, йому потрібна така ж – з села.
Згодом Катя вийшла заміж. Живуть вони з чоловіком в нашому районному центрі, виховують двох діточок.
Недавно розговорились ми.
– Ти бачила Романа у фейсбуці?
– Якого ще Романа?
– Ну, цього, з села. Пам’ятаєш?
– А, так, пригадую.
– Так ось, в фейсбуці недавно мені на очі попався. Весь такий діловий. Женився. В столиці живе. Дружина така фіфочка. Тепер так жалію, що розірвала з ним всі стосунки. Бо що в тому нашому районі доброго? Скукота одна…
Ох і ці шкарпетки… То ж вони винні у такій долі Катерини…
Фото ілюстративне – image.freepik
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
