Оксано, в мене троє дітей. Ти кого вчитися зібралася?, – не дослухавши сказала свекруха. Іван з того всього вийшов з квартири, але у слід ще почув від мами те, що він невдячний, бо і слова в її захист не сказав. – Ти що, забув, як я тобі догоджала? Та твій тато тільки роботу пильнував і друзів. Я тебе з братами на ноги поставила, і з Діанкою собі раду дам. – Я відчуваю, що попереду важкі часи, але як до них підготуватися я не знаю.
Коли народилася наша дівчинка, ми з чоловіком домовилися, що я буду з нею вдома якомога довше. У Івана була хороша зарплата, і нам не потрібно було турбуватися про гроші. Але нещодавно чоловік втратив роботу, оскільки його компанія закрила українську філію. І хоча він швидко знайшов нову посаду, вона була значно гіршою за попередню.
Ми сіли, порахували доходи і витрати. Зрозуміло, що без моєї зарплати нам не обійтися. Мені було дуже сумно, тому що нашій доньці тільки виповнилося два роки, але що поробиш. До всього у нас на шиї велика іпотека.
Коли було прийнято рішення, що я повертаюся на роботу, ми почали думати, кому довірити догляд за Діанкою. Про дитячий садочок не могло бути й мови, бо вона була ще замала. Няня була поза нашими фінансовими можливостями. У нас дві бабусі, але я не змогла залучити свою маму, тому що вона живе в іншому місті, до того ж ще працює і доглядає за моїм братом з особливостями.
Так і вийшло, що Діанка залишиться зі свекрухою.
Вона одразу запропонувала нам допомогу. Вона раділа, що якраз виходить на пенсію і матиме багато часу для онучки. Це тішить, бо бабусь, які хочуть допомогти з дитиною, стає все менше в наш час.
Але я дуже хвилююся. Чому? Бо свекруха виховає Діанку за своїми правилами. І, чесно кажучи, мені це зовсім не сподобалося. Я знаю, що вона любить малечу, але тут потрібно більше розуму й розсудливості.
З моменту народження Діанки свекруха була нею одержима. Вона відвідувала нас майже щодня. Переодягала онучку і колисала поки та не засне. Також вона ніколи не пропускала нагоди дати мені якусь “добру пораду”.
Я часто говорила їй, що знаю, як доглядати за дитиною, тому що ходила на спеціальні курси і в мене є подруги-матері, але вона не слухала. Вона завжди думала, що знає все найкраще.
Мене це дратувало, але я мовчала. Я не могла звинувачувати свою свекруху в тому, що вона хотіла нам допомогти. Особливо, коли нам з чоловіком іноді хотілося піти ввечері з друзями або в кіно. Завдяки їй ми ніколи не турбувалися про няню. Досить було одного дзвінка, і бабуся вже стояла біля дверей. Ми ніколи не чули від неї, що вона втомилася чи що в неї були інші плани.
Коли Діанка трохи підросла і почала розуміти те, що їй говорять, вона теж мені багато розповідала. Я виявила, що свекруха занадто балує її! Звичайно, я обіймаю доньку, граю з нею і читаю їй казки на ніч. У Діанки багато гарних іграшок, книжок і одягу… Але я також кажу їй, що вона не може мати все, я ставлю межі, а іноді кажу їй ні. Я не хочу, щоб вона думала, що вона центр всесвіту.
Але свекруха їй все дозволяла і виконувала всі її забаганки. Якщо вона хотіла шоколаду, вона її отримувала, хоча скоро був обід і було ясно, що вона не збирається їсти їжу.
Коли хотіла пограти, то пограла, хоч мала б годину полежати. І так далі.
– Бабусі для того щоб все дозволяти, а не для того, щоб виховувати, – сказала мені одного дня свекруха. І вона зробила все по-своєму.
У певному сенсі вона мала рацію, і хоч мене це часом дратувало, я закривала очі на ці винятки з правил. Я переконалася, що за ті кілька годин на тиждень, які вона проводить з Діанкою, вона не встигає її “розбалувати”.
Але тепер, коли я повертаюся до роботи, все буде інакше. Свекруха буде з Діанкою не лише кілька годин на тиждень, а цілими днями. Мене лякає ця думка. Боюся, що після кількох тижнів бабусиної опіки я зовсім втрачу контроль над дочкою.
Я кілька разів намагалася поговорити зі свекрухою про її ставлення. Я хотіла пояснити їй, що тепер вона буде не просто балуючою бабусею, а фактично буде нянею на повний робочий день. І тому вона повинна дотримуватися моїх правил виховання. Інакше Діанка не знатиме, кого слухати і хто правий!
Гірше того, вона виросте розпещеною принцесою. Але я навіть не встила відкрити тему як слід, як свекруха зрозуміла, про що я хочу поговорити, вона відразу розлютилася.
– Люба моя, я виховала трьох дітей. Ти не будеш тут читати мені лекції, – пробурмотіла вона.
Мій чоловік розвернувся і пішов на вулицю. Свекруха зазвичай любила дискутувати з Іваном і вислуховувати його думку. Але не цього разу.
– Я не розумію, що ти маєш на увазі, сину. Твій батько ніколи не мав часу на тебе. Завдяки мені ти виріс справжньою людиною, – сказала вона йому на порозі.
Я повертаюся до роботи через тиждень. Мене лякає думка про те, що Діанка буде проводити цілі дні зі свекрухою. Моя уява підказує мені найтемніші сценарії. Якби я могла, я б подякувала своїй свекрусі за її готовність і найняла професійну няню для догляду за Діанкою.
З нянею можна легко обговорити всі правила і очікувати, що вона їх дотримуватиметься. Але, як я зазначала на початку, ми не можемо собі цього дозволити.
Але що мені робити? Я не хочу, щоб моя свекруха “балувала” мою дитину, але я теж не можу без неї. Хтось має подбати про Діанку, поки я на роботі.
Можливо, мені варто знову поговорити з нею про правила. Але як змусити її вислухати мене до кінця? І найголовніше, як змусити її дотримуватися правил?
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!