– Олечко, у вас пару гривень не буде? Я з пенсії все до копієчки поверну! Ти мене знаєш! – тихий голос Валерії Дмитрівни в телефонній трубці викликав у мене глибокий вдих.
– Добрий день. Є. Дозвольте поцікавитися – вам навіщо?
– У Влади проблеми, їй на лікаря треба.
Влада. Ну звичайно. Влада з її вічними проблемами.
– Валерія Дмитрівно, давайте я до вас під’їду і ми все обговоримо?
– Звичайно, Олечко, приїжджай.
Я написала чоловікові повідомлення, що заїду до його мамі і прибрала телефон в сумочку. Влада – прокляття сім’ї чоловіка. У неї постійно щось трапляється. Те телефон втопить, терміново новий потрібен, такий же моделі.
Те припаркується не там, машину на штрафмайданчик відвезуть, а у самої грошей немає. Машини, що дісталася сестрі брата від її колишнього чоловіка, теж уже немає – викрали, шукають. Так Влада говорить. А я думаю – продала. Не дарма відразу після міфічного «викрадення» Влада відпочивати їздила?
Сестрі чоловіка постійно потрібні гроші на ліки для дітей. Діти, буває, часто хворіють. Але не 3 рази на місяць кожен? З ранку дзвінок – перевести на жарознижувальну, у старшого племінника температура під 40.
Увечері прийти до неї з апельсинчиками і вітамінами для дитини – дитина бігає, розповідає, як в садку день пройшов. Ось і думай – чи то вона мати безвідповідальна, з такою температурою дитину в садок водить, то чи бреше, як дихає.
У будинку свекрухи я була через пару годин. Хороша вона у мене, але аж надто довірлива. Влада була там. За версту запах грошей чує, ось і пристрибала.
– Оля, у нас електрику відключили за несплату. Бачиш – прийшла до мами телефон зарядити. Три тисячі треба! – з порога накинувся на мене Влада.
– Дивно. Коли я сюди їхала, тобі на лікарів потрібно було, – усміхнулася я.
– На лікарів теж… до хірурга? – зам’явшись, запитала Влада.
– Тобі видніше. Як на мене – тобі б до психіатра сходити.
– Дівчата, не сваріться! – Валерія Дмитрівна влізла в нашу перепалку і покликала нас за стіл, чай пити.
За столом Влада мовчала, поглинаючи плюшки, настряпанние свекрухою до приїзду гостей.
Мелодія виклику – телефон в сумочці. Я вибачилася і пішла відповісти. Чоловік.
– Владі там передай тисячу, у неї інтернету вдома немає, заплатити треба.
– Гаразд? А без інтернету не живеться? – здивувалася я.
– Ти що, там же діти… Мультики, всі справи. Передай, ладно? – попросив чоловік.
– Я подумаю. – пообіцяла я, закінчила розмову і пішла назад на кухню.
Влада вже дожувати плюшки і сиділа скаржилася мамі на життя. Грошей немає, холодильник – порожній, за садки – борги, світла немає, все болить, з роботи звільнили, мужика в будинку немає – все руйнується. Валерія Дмитрівна, слухаючи про прикрощі дочки, витирала сльози.
Я сиділа навпроти і гортала аккаунт Влади в соціальній мережі. Ось вона – в ресторані. А тут Влада їсть суші вдома. На наступній фотографії – Влада на манікюрі, передає вдячність і посилання на майстра. У мене б так грошей не було!
– Влада, а діти у тебе де? – поцікавилася я.
– З ними Соня, їх хрещена. – була відповідь.
Я кинула і відкрила список сестри друзів. Соня – недалеко від подружки пішла, теж кожен свій крок на загальний огляд виставляє. Так, Сонечка, Соня, Софія, Софійка. Швидше за все – Сонечка. Вона сама!
На першій же фотографії, викладеної півгодини назад, – Соня з хрещениками. На тлі працюючого телевізора у Влади будинку. Ну ось, а говорила – світла немає, відключили за несплату. Совість у неї відключили. При народженні.
– Влада. Грошей не буде. Не можна постійно давати голодному людині рибу. Сьогодні ти станеш володаркою вудки! – урочисто сказала я. – Раз у тебе все так погано, я дзвоню в органи опіки та піклування. Порожній холодильник і діти в квартирі, де немає світла – достатній привід для вилучення. Поживуть в притулку, ти на ноги встанеш, роботу знайдеш.
За садок платити не треба буде – і то вперед. Або краще їх батькові зателефонувати, нехай він поки забере, поки у тебе життя не налагодиться. Ти не переживай – дітей ми не кинемо, відвідувати в дитбудинку будемо. У мене на роботі вакансія є – прибиральниці, завтра вранці зі мною поїдеш. На перших порах, не переживай. Увечері приїхала, офіс помила, вдень вільна – роботу шукаєш. Життя налагодиш, потім доведеш, що ти – хороша мати, і дітей тобі повернуть. Головне, спритніші будь, поки їх в прийомні сім’ї не забрали.
Поки я говорила, очі моїх співрозмовниць округлювалися все більше і більше. Я сходила за телефоном, зробила вигляд, що набрала номер і почала говорити в телефон:
– Добрий день. Органи опіки та піклування? Хочу повідомити про голодуючих дітей. Світла немає в квартирі, їжі немає. Безробітна мати, ще й хвора – гроші на лікарів збирає. Прямо зараз дітей заберете? Адреса? Записуйте! – я не встигла продиктувати адресу.
Влада підскочила і вирвала телефон у мене з рук, кричачи:
– Є у нас їжа! Є! І світло є! І робота у мене є! Не лізь не в свою справу! Дітей вона моїх здати вирішила! Так я за них…
– Що ти за них? Брехати всім будеш і жебракувати? Самій не набридло? Зручно, не сперечаюся – всім поплакатися і грошиків дадуть, на які ти потім собі будеш нігті робити і суші замовляти! Влада, ще одна брехня і я дійсно повідомлю, куди треба. Зрозуміла? – я перебила Владу і спокійним тоном її відчитала, забравши свій телефон.
Вираз обличчя Валерії Дмитрівни було невимовним:
– Владо… Це що виходить – ти ж мене обманювала?
Влада почала плакати і просити у матері прощення. Я не стала дивитися на ці нюні, пішла, закривши за собою двері.
Через кілька місяців Владу було не впізнати. Вона більше не дзвонила і не жебракувала. Фотографії з ресторанів і доставки їжі покинули її сторінку. Їх місце зайняли інші кадри.
Як Влада гуляє з дітьми, як заплітає коси доньці, фотографії з її роботи і радісне – «Мене підвищили!». На нових знімках у були відсутні нігті.
Будь вона трохи розумніша, зрозуміла б, що я блефую. Але цей струс була їй необхідна. Влада зрозуміла, що діти – головне в її житті. А чи не сумнівні задоволення і матеріальні блага, які можна отримати шляхом обману близьких людей.
Зі мною Влада спілкується досить прохолодно. Воно й зрозуміло. Але в цілому, Влада перетворилася в цілком адекватну людину. Свекруха натішитися не може на дочку, у якої все добре. А чоловік щасливий, що сестра перестала вивалювати на нього свою купу вигаданих проблем.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
