fbpx

Олег мене довго переконував, не їхати до нього в Польщу, що це дорого. “Краще ці гроші на дітей потрать”. Завжди мій чоловік був економний. Та я не послухала, хотіла таки на Новий рік йому сюрприз зробити. Дома всіх попередила, щоб не проговорилися. Я знала, де знаходиться хостел, в якому жив Олег, тому була в передчутті якогось дива. І “диво” таки було. За дверима грала ніжна музика, лунав сміх. А за декілька секунд я дізналася всю правду!

Олег мене довго переконував, не їхати до нього в Польщу, що це дорого. “Краще ці гроші на дітей потрать”. Завжди мій чоловік був економний. Та я не послухала, хотіла таки на Новий рік йому сюрприз зробити. Дома всіх попередила, щоб не проговорилися. Я знала, де знаходиться хостел, в якому жив Олег, тому була в передчутті якогось дива. І “диво” таки було. За дверима грала ніжна музика, лунав сміх. А за декілька секунд я дізналася всю правду!

Заробітки і заробітчани! Непроста доля у наших людей, адже для того, щоб прогодувати сім’ю, покращити добробут, забезпечити майбутнє дітям, багато українців, залишивши рідну домівку, їдуть на заробітки!

Так сталося і з моїм чоловіком! В Україні Олег мав добру роботу, працював на будові, а потім фірма збанкротувала, став різноробочим, шукав “халтури”, бо грошей не вистачало, а діти росли!

Іванка закінчувала школу, і Петрик пішов у п’ятий клас! Я працювала прибиральницею у школі. Запити у дітей з віком зростали, а ми з Олегом не давали ради з цим усім.

Пам’ятаю, це був січень, якраз після Йорданських свят, чоловік каже: “Надю, мене кличе брат до себе! У Варшаві є місце на будові! Я ризикну і поїду!”

Подумала тоді, що непоганий шанс, чому б не скористатись! Іванка скоро буде випускницею, потрібно думати про майбутнє дитини. Ще й дах потрібно поміняти, бо протікав. Тому дала свою згоду. Це мали бути заробітки на три місяці. Але не так сталося, як гадалося…

24 лютого… Повністю змінило наше життя…

Пережили ми багато, навіть були у статусі “біженців”… Забрала дітей, поїхала до чоловіка. Волонтери допомогли, мали будиночок, жили на фермі в одних господарів. Олег працював за містом і приїжджав до нас лише під час вихідних. Так ми жили два місяці далеко від дому! Не витримали! Повернулись! Незважаючи на все, ми повернулись!

Влітку Іванка склала успішно іспити і вступила у престижний університет. Петрик теж був радий, що повернулись, адже рідний дім, близькі друзі – їх нічим не замінити! Відчуття, що ти вдома- неможливо описати.

Попри тривоги, ми вчились і досі вчимося жити тут і тепер, цінувати кожен день, незважаючи ні на що!

Іванка малювала картини, продавала, а вилучені кошти давала на підтримку ЗСУ! Петрик теж ходив зі мною плести маскувальні сітки. Так минали наші дні. Вони минають вже другий рік…

Другий рік вже “лютий”. Тому чекаємо тої переможної весни!

Та хочу розказати, що сталось у наших стосунках з Олегом. Я з дітьми ще три рази до нього їздила, але та четверта моя поїздка все змінила!

Перед Новим роком подзвонив Олег і сказав, що непотрібно приїжджати, бо далека дорога, витрати . “Надю, краще заощадь ті гроші, дітям щось купи. Чого поїдеш на ті три дні?”

Мене не здивувало прохання чоловіка, бо завжди був економним, заощаджував на всьому. Вчив, як жити. Та не завжди його слухала. І цього разу зробила по-своєму.

Дітей залишила батькам, а сама поїхала до Олега. Попередила рідних, щоб не проговорились, бо це мав бути сюрприз.

Наближався Новий рік, я вдало перетнула кордон і ось – ось мала встигнути до Олега. Але… краще б я не спішила, не робила цієї несподіваної зустрічі. Те, що побачила – мене приголомшило!

Того вечора приїхала до хостела, де жив чоловік. Знала, де його шукати, адже була влітку з дітьми! Що ж маю вам сказати: побачене мене вразило! Олег був у своїй кімнаті, звучала гарна мелодія, лунав сміх.

Спершу подумала, що там весела компанія його друзів, але розчарування прийшло зразу ж після того, як відчинила двері! Та все ж не вірила своїм очам! Як таке може бути? Олег був в обіймах іншої, їм було добре…

Вони отетеріли, побачивши мене… Я не знала, що маю робити, земля під ногами тремтіла, мало б не знепритомніла, не могла вимовити ані слова…

Того вечора переночувала в готелі, а на другий день поїхала додому, не поговоривши з Олегом!

Щось чорне огорнуло серце і душу! Він дзвонить, а я не відповідаю… Що маю робити в цій ситуації? Може, хтось порадить?

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page