Іноді я думаю, що Богові не так вже й багато діла до нашого особистого життя, до сплетення людських доль. І всі ті «кари», ефекти «бумерангів» – скоріше, надумане нами, збіги, ніж Божий промисел. І насправді немає ніяких закономірностей. Ці реальні історії людей, яких знаю особисто, – тому підтвердження.
Олег оженився, не кохаючи наречену. Ну, не те, щоб зовсім не кохаючи… Та і зрозумів пізно. Просто вони були разом з 14 років. Дивився на Люду і… лякався думки, що це – все. На ВСЕ ЖИТТЯ.
Він крім неї нікого не знав, вона – нікого крім нього. Зустрічалися, навчалися – все разом. Закінчили разом один технікум і завагітніли у 19.
А десь за кілька місяців до цієї новини в душі Олега почали прокидатися сумніви… Невпевнені, розгублені, несміливі… Він дослуховувався до цих відчуттів, боявся помилитися, образити людину, яка йому є найближчою вже кілька років. Дивився на Люду і… лякався думки, що це – все. На ВСЕ ЖИТТЯ – вона одна. Було враження, що він в якомусь глухому куті.
Врешті решт почув себе: не хоче бути з людиною, про яку йому вже нема чого дізнаватися, з якою все яскраве і цікаве – в минулому.
І тільки зібрався наважитися сказати про це Люді – а тут бац! Новина. І все. Змовчав. В неї ж під серцем – його часточка, яка, можливо, скріпить, залікує, оновить те, що в ньому надтріснуло.
Відгуляли скромне весілля, оселилися в квартирі трикімнатній разом з Олеговою бабусею.
Олег влаштувався на роботу.
І закохався в свого шефа. Тобто, шефиню. На 7 років старшу. Йому – 21, їй – 28. Заміжня, самодостатня, розквітаюча, впевнена у собі, незвідана…
Не те, що заклопотана дитиною і домашніми справами, вивчена як алфавіт, Люда.
Закохався, треба сказати, по-справжньому. І вона йому відповіла взаємністю.
Але не коханням, а захопленістю, пристрастю. Він для неї ковтком свіжого повітря став, вона відчула себе бажаною, окриленою.
Літали на тих крилах майже два роки, а потім вона його покинула. Олег ледве витримав той удар, бо сподівався, що все життя так буде: в нього родина і в неї, але в той же час вони – разом.
Та Олег зробив помилку: почав ревнувати, якісь права власника заявляти, рамки ставити. Їй те набридло і вона поставила крапку.
А потім сама закохалася в іншого чоловіка, заради якого розійшлася зі своїм, змінили роботу, перевернула все своє життя, виїхала в інше місто.
А Олег залишився поруч зі своєю Людою і сином. Зараз вже в них двійко діток, а Олег продовжує кохати свою далеку шефиню. Іноді, дуже рідко, вони бачаться, коли вона навідується в рідне місто. Але тільки як друзі. Олегові того мало, але він вдовольняється.
З дружиною давно – як чужі. Але діток Олег дуже любить. Знаходить розраду в спілкуванні з ними і друзями, працює, у спортзал ходить. Може, з часом нова коханка в нього з’явиться, він би того й хотів. Але статися те може лише тоді, коли шефиня відпустить його душу…
Автор – Альона Мірошниченко.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук заборонено.
Фото – з відкритих джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
