Олег з першого дня нашого знайомства мені сказав, що в нього є дружина і двійко діточок. – Та ти не хвилюйся. Ми з Мариною живемо, як друзі. Нас пов’язують лише діти. – Я повірила. Ми в цей день сиділи в кафе. Олег пив каву, а я усміхаючись повідомила, що він скоро знову стане татом.
Ця історія почалася з того моменту, коли Олег почав переконувати мене в тому, що за всі роки життя з першою дружиною найкраще – це народження їх двох дітей, а більше згадати нічого.
Моя вина в тому, що я забрала чоловіка із сім’ї. Однак я Олегу завжди казала, щоб він йшов до дружини і налагоджував з нею стосунки, а він мені відповідав, що їй це не треба, вона хоче лише грошей і живе він із нею лише через дітей. Я знаю, що я не права, але я за це вже сповна поплатилася, а може, і зараз розплачуюся.
Вже через рік після початку наших стосунків я дізналася, що чекаю дитину та й Олег увесь час наполягав на тому, щоб я йому подарувала дитину. Коли я повідомила коханого про своє цікаве становище, то він був на сьомому небі від щастя і сказав, що це доля так розпорядилася, щоб ми були разом. А потім Олег зник на цілих вісім місяців. Я його не діставала ні дзвінками, ні повідомленнями, але при цьому все одно чекала.
Я багато працювала, щоб у мене була можливість купити все найкраще своїй дитині. Тільки за вісім місяців Олег з’явився, він тоді мені привіз квіти, а потім ми з ним до появи на світ дитинки цілий місяць переписувалися. Я була рада, що у мого малюка буде батько. Проте Олег не приїхав на виписку, а просто надіслав квіти. Я дозволила йому подивитися на синочка, коли дитині було три місяці, після цього він знову пропав. Коли синочку було два місяці, я вийшла на роботу, а за дитиною доглядала моя мати.
Потім у мене вже почалося власне нове життя, у якому з’явився новий чоловік. Якраз у цей час з’явився Олег, тоді нашому синочку вже було майже чотири роки. Олег розповів, що пішов від дружини та хоче жити з нами. У моїй душі до нього знову ожили почуття, і ми стали жити однією сім’єю.
Він мій коханий. Я не бачу нікого крім нього, адже так буває.
Я сама купила для нас в іпотеку житло, зробила ремонт. У мене чудова робота, а в нього сезонна.
У цей же час я дізналася, що він і зараз утримує колишню та своїх дорослих дітей. У його колишньої запити немов у королеви, освіти немає, а хоче отримувати багато грошей, ось і сидить дома, тягне з колишнього чоловіка. У мене після цього відбулася з чоловіком розмова. Він розлютився і пішов з дому. Ось його єдине пояснення.
Я насправді люблю Олега, він чудова людина, проте колишня не дає нам нормально жити. Я від нього не бачила і копійки майже за рік спільного життя, але при цьому на мені все: виплата іпотеки, покупка одягу, оплата комунальних платежів та покупка продуктів.
Я досить сильна жінка і можу зробити все сама, але мені важко! Я добре розумію, що я сама притягнула до себе такого чоловіка, але я не втрачаю надії змінити Олега. Однак після трьох років спільного життя в мені надія стала танути немов шматочок льоду на сонці. Днями я випадково бачила, як на нього налетіла колишня і трясла його у спробі отримати гроші. Чому вона так поводиться? Адже якщо так розібратися, то він їй нічого не винен.
Я не проти того, що він батько і повинен допомагати своїм дітям, але чомусь я сама повинна дбати про нашого маленького сина, а вона – ні. Саме через це мені прикро. Я Олега виганяла вже не один раз, а він повертається та обіцяє, що все зміниться.
Я не з тих жінок, які живуть на утриманні у чоловіків, але й тягнути когось на своїх плечах я вважаю за неприпустимим. Мене мати з дитинства виховувала так, щоб я завжди могла сама на себе заробити. Я своєю працею заробила на квартиру та автівку і завжди пишалася своєю незалежністю.
Ніколи не можна розраховувати на те, що чоловік утримуватиме тебе. Ось так і мій чоловік утримує, але тільки не нас з сином. Може це характеризує його як порядного чоловіка? А як же тоді ми з сином, хто нас утримуватиме, чи хоча б допомагатиме?
Фото ілюстративне
