fbpx
життєві історії
Олександра овдовіла в 68 років. Перший рік вона примарою бродила по своїй просторій трикімнатній квартирі, приголомшена самотністю, і дуже хотіла до чоловіка, до свого Степана. Щоб прискорите це, вона стала поглинати в скажених кількостях торти, цукерки, морозиво. Все, що не дозволяла собі довгі роки

Олександра овдовіла в 68 років. Перший рік вона примарою бродила по своїй просторій трикімнатній квартирі, приголомшена самотністю, і дуже хотіла до чоловіка, до свого Степана. Щоб прискорите це, вона стала поглинати в скажених кількостях торти, цукерки, морозиво. Все, що не дозволяла собі довгі роки.

Але час минав, а цукор, незважаючи на обжерливість, був в нормі. Вирушити до Степана не виходило, доводилося жити далі.

Син із сім’єю вже багато років жив в іншій країні. Невістку вона бачила три рази, внучку – п’ять разів. Можна було б до них, мляво звали, але – чужий світ, чужа мова, чужі люди здавалися гірші за небуття.

– Заміж виходь, – радили друзі, – не можна самій, не проживеш на пенсію. І знайомили Олександру з різними похилого віку мужиками, які викликали у неї тільки одне почуття – нудотне. Проте самотність була нестерпною. І Олександра написала оголошення в соц мережах:

«Запрошую для спопільного дожиття літню самотню жінку».

Ось уже 8 років квартирі Олександри щоденне свято. Три літні, доглянуті, веселі красуні святкують своє існування, свою присутність в цьому світі.

Вони об’єднали свої життя, свої пенсії, свої інтереси.

У Олександри, Віри і Тетяни є машина, дача, цілком пристойні гроші за здані в оренду квартири двох подруг.

Вони з палицями для скандинавської ходьби носяться по парку, плавають в басейні, бігають по театрах, виставках, по концертам, приймають гостей і два рази в рік відпочиваютьна морі і в Карпатах. І ще вони ніколи не сваряться.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page