Олена Макарівна за все життя сина, жодного разу не звозила на море. Цього року я вирішила порушити цю “традицію”. Спершу ми з Остапом мовчали про політ до Шарм-ел-Шейху, але коли вже діло йшло до покупки путівки, ми здалися, оскільки треба було деякі моменти узгодити зі свекрухою. Навіть не знаю як вам все це маю пояснити. Одним словом, не бачити нам моря, ще років з п’ять.
Я вперше побачила Остапа десь п’ять років тому. Він влаштувався працювати зі мною в одній школі. Я викладала математику, а він став учителем історії. Перший рік знайомства ми просто віталися один з одним і іноді сідали разом під час обіду у шкільній їдальні. Він любив розповідати цікаві історії і дуже вдало жартував. За весь час, який я провела у школі, мені ніколи не було так весело на роботі.
Згодом я помітила, що трохи хвилююся щоразу перед приходом на роботу. Почала більше часу проводити, збираючись на заняття. Накладала макіяж, робила зачіску, підбирала гарне вбрання. Коли бачила Остапа, в середині щось переверталося. З нетерпінням чекала на кожну зустріч. І нарешті дочекалася: він покликав мене на побачення.
Через рік зустрічей Остап зробив мені пропозицію. Звісно, я погодилася. Ніколи ще в житті не мала таких сильних почуттів, хоча мала досить великий досвід відносин. Зі свекрухою у мене якось одразу не склалося. Ми переїхали жити до батьків чоловіка, бо навіть двох учительських зарплат не вистачало на оренду житла.
Чомусь Олена Макарівна мене недолюблювала із самого початку. Хоча, може, мені так просто здається. Адже і до рідного сина вона не відноситься з особливою любов’ю. Можливо, у них у сім’ї не прийнято проявляти свої почуття. Коли свекруха дізналася, що я хочу поїхати з чоловіком на море, у хаті почалася справжня “буря”. Вона говорила що ми ще то ледащо і зовсім не думаємо про завтрашній день. На її думку, викинуті гроші на вітер, а поплавати можна і в озері, яке знаходиться за ару кілометрів від домівки. І гроші, які ми прискладали на відпочинок, ми повинні віддати їй, оскільки живемо в її квартирі.
– Ви ніби не бачите, що у ванній треба ремонт зробити! Надумали якесь море… Мене перше спитати треба.
Але чому ми з чоловіком маємо ремонтувати її ванну? Ми з Остапом і так оплачуємо комунальні послуги та купуємо продукти на всіх. А також оплачуємо всі походи Олени Макарівни до спеціалістів і ходимо в аптеку за свої ж гроші.
За три роки у шлюбі ми ніколи не мали повноцінного відпочинку. Усю відпустку ми зазвичай проводили на дачі Олени Макарівни. Пололи там картоплю, моркву і бурячок.
Навіть до подруг з’їздити до рідного міста мені так і не вдалося. Не розумію, чому свекруха підняла такий кіпіш через море. Я не була там уже років шість, а Остап взагалі ніколи у житті. При тому, що я не хочу на якісь там Мальдіви чи ще щось таке далеке і дороге, а в найдешевший комплекс в Шарм-ел-Шейху.
Якщо чесно, не знаю, як вчинити. Не хочеться пригнічувати і так не легкі стосунки з Оленою Макарівною. Але в той же час хіба мені тепер потрібно постійно нехтувати своїми інтересами? Чоловік ніяк не захищає мене, він звик просто слухатися маму. Може, хтось підкаже мені, як діяти в цій ситуації?
Фото ілюстративне
