fbpx
життєві історії
Олена змирилася остаточно, коли на годиннику стукнуло шість, до вильоту залишилося півгодини, навіть якщо б вона летіла зараз на всіх вітрилах, все одно б не встигла  – не її день. Доведеться міняти квиток. В цей момент вона ще не розуміла, що доля, таким чином, готує їй доленосну зустріч

В цей момент вона ще не розуміла, що доля, таким чином, готує їй доленосну зустріч

– Не ранок, а справжня кaтаcтрофа. – нарікала про себе Олена.

У кожного напевно бувають такі дні, коли все до одного складається. Ось і у Олени в той день все валилося з рук. Спочатку вона пропалила улюблену сорочку, потім фен зламався і до купи Олена пролила чай на улюблені джинси, довелося в терміновому порядку переодягатися. Як на зло все вже упаковано. Перерила валізу в пошуку запасних джинсів. Настрій зіпсовано. За матеріалами

– Я так точно спізнюся! – нарікала дівчина.

Олена стрибнула в таксі і попросила водія їхати швидше за доплату. Він летів як міг … Правда тільки до сусідньої вулиці. Відразу за поворотом на центральному проспекті таксі стало в затор. Та ще й грунтовно.

Олена змирилася остаточно, коли на годиннику стукнуло шість, до вильоту залишилося півгодини, навіть якщо б вона летіла зараз на всіх вітрилах, все одно б не встигла  – не її день. Доведеться міняти квиток.

До 19 таксі все ж прибуло в аеропорт, таксист винувато знизав плечима, а Олена з кислим обличчям попрямувала до каси. Там їй сказали, щоб вона пройшла до адміністратора і там написала заяву.

Олена пройшла до адміністратора. Там, як завжди, купа народу. «Втім, мені вже не звикати» – подумала Олена. Дівчина пройшла в зал і присіла. Біля вікна сиділа маленька дівчинка 4-х років і тихенько плакала.

Олена подивилася на неї і хотіла було заспокоїти дитину, але подумала, що це дочка когось із людей, що знаходяться в кабінеті. Потихеньку черга розсмокталася і Олена написала заяву. Їй обіцяли квиток на найближчий рейс з доплатою. – «Ну що ж зробиш. За помилки треба платити »- подумала про себе Олена.

Вийшовши з кабінету вона ненароком заглянула в хол, дівчинка як і раніше дивилася у віконце, червоний носик видавав дівчинку, вона плаче.

– Хто у нас тут такий гарненький? – запитала Олена.

Дівчинка злякано глянула на дівчину і трохи відсунулася.

– Ти чого плачеш? Де твоя мама?

– Загубилась… – пробурмотіла дівчинка.

Олена оторопіла і не знала, що сказати.

– Давай знайдемо твою маму?

Дівчинка знову відсунулася.

– А знаєш, мені теж сьогодні хочеться плакати, весь день йде шкереберть, ось і зараз запізнилася на літак. Давай плакати разом. Можна?

– А ви до доньки летите?

– Хм .. Ні … Ні у мене дочки, на жаль, немає. – зовсім засумувала Олена.

– А хочете, я буду вашою дочкою? – очі дівчинки запалилися хитрим вогником.

– Так мама твоя засмутиться, така дівчинка красива.

Дівчинка знову стала серйозною.

– Не засмутиться, у мене немає мами.

Читайте також:Я ДАЛА ЧОЛОВІКОВІ ПОСЛУХАТИ ЗАПИС. І ВІН МЕНІ ПОВІРИВ БЕЗЗАСТЕРЕЖНО. РАЗ СВЕКРУХА ОБДУРИЛА СИНА В ЦЬОМУ, ЗНАЧИТЬ ОБДУРИЛА І В ТОМУ, ЩО Я НЕ СТУКАЛА. ВСЕ ПРОСТО. ЧОЛОВІК ПОCВАРИВСЯ ЗІ СВОЄЮ МАТІР’Ю В ПУХ І ПРАХ, ВИКЛИКАВ ТАКСІ І ЗАБРАВ МЕНЕ ДОДОМУ. ВЖЕ ДРУГИЙ ДЕНЬ ВІН САМ НЕ СВІЙ. НІЯК НЕ МОЖЕ ПОВІРИТИ В ВІРОЛОМСТВО МАТЕРІ

Олена відкрила рот. Все, вона більше не знає, що говорити.

Втім, незабаром Олена зібралася і запропонувала дівчинці погуляти. По дорозі вони заглянули в відділення пoлiції. Там чомусь дівчинці зовсім не здивувалися. Виявляється вона бродяжка і часто тікає з дитячого будинку в аеропорт. Все чекає маму. Та залишила її в аеропорту і полетіла одна.

З тих пір пройшов вже рік. У Олени спина покрилася мурашками і холодним потом. Вона вже не змогла розлучитися з малятком і прийняла рішення удочерити дівчинку. Ах так, на літак тоді вона все-таки не потрапила. Знову пропустила рейс, а втім, це вже здавалося зовсім неважливим. Адже тепер у неї є дочка. Ось як після цього не вірити в долю?

Фото ілюстративне, з відкритих джерел