fbpx
життєві історії
– Олено Карлівно, наші діти цей торт їсти не будуть. Вибачте, але ж ви знаєте, що я не дозволяю дітям магазинні кондитерські вироби. Якщо вже не знайшли часу для своїх спекти, краще б бананів принесли чи гроші, – заявила при гостях невістка. Я всього раз лише не встигла спекти сама тортик на свято! А тут таке… – Пішли, Вадиме, – попросила я чоловіка

Я кондитер за професією, працювала у пекарнях і кафе, але останні 10 років вже працюю на себе, печу тортики на замовлення. У мене купа постійних клієнтів, вони завжди задоволені моїми виробами. Хочу сказати, це не легка справа, але мені подобається, я люблю свою роботу.

Ну і звичайно, домашніх також балую своїми виробами, особливо на свята.

Так вже повелося, що на всі родинні події і свята я печу торти. І коли до нас гості приходять, і коли ми до дітей-онуків ходимо: до сина з невісткою чи до доньки з зятем. У них обох по двоє дітей, тож у нас вже четверо онуків.

Теж саме стосується наших друзів, кумів, інших родичів: всі чекають моїх смаколиків. А я і рада старатися!

Зате над сюрпризом чи презентом ніколи не доводиться мудрувати, завжди готую тортики.

Так ось. Невістка наша Жанна трішки зациклена на здоровому харчуванні, особливо що стосується дітей. Ну та то таке, я вважаю, що скоріше, це на користь. Вона майже нічого не дозволяє їм їсти з магазинного солодкого, але до приготованої мною випічки і тортів ставиться нормально, дозволяє малим ласувати.

Позавчора у внука, синочка сина й невістки, був День народження, 8 років. Його молодшій сестричці зараз три.

Як завжди, вони покликали родину нашої дочки, сватів, нас і хрещених іменинника. Чоловік 20 зібралося, бо всі з дітьми.

А у мене перед цим щось зі здоров’ям не дуже було кілька днів, плюс замовлення, які я ледве встигала виконувати. Одним словом, вперше за останні роки не встигла і фізично і по часу приготувати на родинне свято великого домашнього торта. Але я нікого про це не попередила. З чоловіком вирішили, що купимо торта магазинного, хорошого виробника.

Приїхали, торт на кухні залишили, подарунок подарували.

Коли настав час солодкого столу, невістка принесла принесений нами торт, порізала, подала чай-каву-соки.

Але коли потягнулися до торта онуки, її діти, вона осмикнула їх і сказала, що їм брати тортик не можна.

– Жанно, та нехай вже сьогодні, – звернулася я до невістки. На що почула у відповідь:

– Олено Карлівно, наші діти цей торт їсти не будуть. Вибачте, але ж ви знаєте, що я не дозволяю дітям магазинні кондитерські вироби. Якщо вже не знайшли часу для своїх спекти, краще б бананів принесли чи гроші, – заявила при гостях невістка.

Такого я не очікувала, сиділа, немов на мене вилили відро самі розумієте, чого. Я всього раз лише не встигла спекти сама тортик на свято! А тут таке…

– Пішли, Вадиме, – попросила я, повернувшись до чоловіка.

І ми пішли, хоча син і намагався нас зупинити.

Тепер взагалі не знаю, як спілкуватися з невісткою, чи вибачиться вона? Але ж я хочу бачити онуків, хочу, щоб все було, як раніше.

Та вибачити, подарувати їй це ось просто так, забути, зробивши вигляд, що нічого не сталося, теж не можу.

Адже невістка стовідсотково не права!

Автор – Олена М.

Спеціально для Ibilingua.com.

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!

You cannot copy content of this page

facebook