Оленка автоматично помішувала борщ на плиті, вона кидала швидкі погляди у вікно, немов потайки від самої себе. Ні, вона зовсім не чекає його, просто дивиться як сонечко опустилося в пухнасту хмарку на обрії і воно запалилося червоним світлом. Погляд її перемістився на годинник і ложка нервово заметушилася по каструлі збиваючи борщ…
Думками вона літала десь там: на просторі полів, де повинен гриміти по розбитих дорогах її Славік на своїй вантажівці.
Славко став постійно затримуватися після роботи, ось і зараз він вже повинен бути вдома. Оленка ніколи раніше не була ревнивою, але систематичні “пропадання” чоловіка почали її турбувати. Занепокоєння це міцніло з кожним днем, а Славко лише здивовано знизував плечима у відповідь на закиди дружини: “Ну з мужиками забазікався з ким не буває!”
“Калим підвернувся, цеглу потрібно було перевезти в сусіднє село, гроші потрібні ж ?” – Виправдання його відсутності завжди було напоготові.
Олена вийшла на подвір’я, сподіваючись остудити розпалену від невеселих думок голову. Та тільки-но вона присіла на призьбу, в ворота постукали з такою силою, наче землетрус пройшов, а в сараї тривожно загоготали гуси. “Олено! Олено!” – почувся по той бік паркану скрипучий старечий голос. “Йду йду!” – відгукнулася Оленка, відкривши хвіртку вона побачила там Бабу Ганю, яка була сильно розлючена.
“Олено, – сказала баба Ганя, – забери Христа ради своє чудо від моєї Наталочки, інакше чекай біди! Ні до чого він там, додому хай іде.”Оленка стояла дивлячись в заплакані старечі очі і суть сказаного повільно доходила до неї. Значить ось у кого пропадає Славік! Двір, паркан і жоржини біля нього – все на мить поплило перед очима.
Наталя – онучка Баби Гані, жила одна, було їй років двадцять п’ять, миловидна блондинка, з милими ямочками на щоках, сміхотлива і в міру пухкенька. Оленка закрила хвіртку вже не звертаючи уваги на бубонящу стару. Одна справа підозрювати, а інше знати напевно. Тільки зараз зрозуміла вона, як блаженно було її незнання.
“Що тепер? Що тепер? – крутилося у неї в голові, – Що там роблять в таких випадках? Потрібно до Натальки йти, але я не хочу. Немає сил. Звичайно вона молода і красива, він теж хороший, ось і потягнуло їх… Скільки років прожили, сина виростили… Що тепер? » Олена з сумом порівнювала себе з Наталкою, звичайно він загуляв, вона не може змагатися з нею. Олена завжди вважала, що виглядає нормально: фігура ще нічого, зморшки навколо очей, – ну куди без них – вік же, волосся раніше було розкішне, довелося обрізати заважали працювати…
“Ось і все, – думала вона, – короткий жіночий шлях, тепер треба посунутися і поступися місцем іншій!”
Раптово, на зміну апатії прийшла злість, вона випросталася і стиснула кулаки.
“А я йому тут борщі наварюю, сорочки гладжу!” – з люттю прошепотіла вона. Олена метнулася на кухню, схопила каструлю і вилила борщ в миску собаці. Туди ж вилила і вміст зі сковороди, Олена вигребла з холодильника всі продукти і щедро поділила їх між собакою і гусьми.
“Ось і ходи голодний, “тарзан”, – бурмотіла вона, – любов’ю своєю будь ситий!”
Нову куртку, куплену йому напередодні постелила в стодолі. Сорочками заткнула всі щілини, вона вже викотила з гаража мотоцикл чоловіка і дістала банку рожевої фарби, якою спочатку планувала пофарбувати бордюри у клумб, але тепер цій фарбі планувалося інше призначення.
У цей момент знову пролунав гучний стукіт, Баба Ганя відчайдушно молотила руками по брамі.
“Оленко, ну ти чого не йдеш? – кричала вона, – Забирай скоріше свого пса! Він до Наталі в курник заліз, яйця прям зі шкаралупою жере, курей ганяє! Піди швидше!”
Оленка повільно відкрила хвіртку, здивовано дивлячись на Бабу Ганю запитала: “А що, А що там мій Славко робить?”.
“Так при чому тут Славко! – розлютилася старенька, – Пес ваш у Наталі моєї бід накоїв! А сама вона недавно в місто помчала, мене попросила доглянути за будинком, а тут псяка ваша бешкетує!”
Славік повернувся додому втомлений, вантажівка зламалася на півдорозі і довелося трохи з нею повозитися. Дружини вдома не було, мотоцикл стояв посеред двору, холодильник порожній і на плиті порожня каструля, зате собаку чекала неймовірно смачна вечеря.
Незабаром з’явилася і сама Оленка, вона тягла пса за густу гриву, місцями стирчало пір’я, по двору поплив запах курячого посліду.
Під здивованим поглядом чоловіка, вона прив’язала собаку, попутно дістаючи з сараю новеньку куртку. “Оленко що відбувається?” – запитав Славко. Вона щасливо подивилася на нього і сказала:
“Нічого, просто я дуже, дуже сильно тебе люблю!”
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – psy
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
