У нас із чоловіком щасливий шлюб. Ми разом уже 7 років. Є діти. Ми з Тимофієм просто зразкова сім’я. Але ось з його мамою взаємини не склалися з першого ж знайомства.
Вперше я побачилася з матір’ю чоловіка, коли вже чекала нашого старшого синочка. І тоді майбутня свекруха відгукнулася про мене невтішно. Ольга Дмитрівна сказала, що її сина я просто прив’язала себе дитиною. Але ми хотіли народити дитину, тож це неправда.
Одружувалися ми з Тимофієм, коли я вже була на сьомому місяці. Відсвяткували скромно, тільки найближчі. Після весілля йти нам із чоловіком було нікуди, тож стали жити у його матері. Свекруха має трикімнатну квартиру. Я тоді ще не закінчила навчання в університеті, а чоловік отримував дуже маленьку зарплатню. Ми не могли собі дозволити окреме житло.
Не можна сказати, що ми зі свекрухою жили як кішка із собакою. Вона просто змирилася, що син обрав мене. Але все одно вона не втрачала можливості мене якось зачепити. На кожному сімейному святі розповідала історію, як я одружувалася з животиком. Натякала, що якби не дитина, чоловік би давно мене покинув.
Її не влаштовувало моє куховарство, критикувала мою зовнішність. Коли я прямо намагалася пояснити, що мені це дуже не приємно, казала, що це вона так жартує, а я просто не маю почуття гумору.
Тимофій увесь час проводив на роботі і не хотів нічого чути про наші суперечки. Вважав, що я сама себе накручую, і запевняв, що обов’язково подружуся з його мамою. Потім полинув на небо мій дідусь. У спадок мені дістався будинок у передмісті. Ми туди переїхали. Я була просто на сьомому небі від щастя. Нарешті я буду єдиною господаркою. Чоловіка на роботі підвищили, і ми вирішили народити другу дитину.
Коли я народила другого сина, справлятись стало складно. За двома дітьми важко стежити, плюс із приватним будинком додалися клопоти з городом та садом. Але я не скаржуся. Мені все одно на радість жити у власному будинку.
Однак чоловік вирішив, що мені потрібна допомога. Він хоче, щоб його мати переїхала до нас. Мовляв, їй самій живеться погано. А так по дому і з дітьми допомагатиме. Її квартиру можна буде віддати в оренду переселенцям, ще й грошей заробимо.
Я прямо сказала, що це погана ідея. Я не лажу з його матір’ю. Жити з нею під одним дахом – це знову нескінченні суперечки. Чоловік ображається, говорить, що я лиш про себе думаю.
Я розумію, що їй там самій у квартирі самотньо. Але я не хочу, щоб вона жила з нами і втручалася у наше життя. Чоловік продовжує стояти на своєму. Жодна аргументація не працює. Просто не розумію як відстояти свою свободу.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
