fbpx
життєві історії
Ольга повернулася і побігла в іншу сторону. Сльози зрадницьки котилися по щоках і шиї. Жінка спробувала взяти себе в руки, але безуспішно. Прийшовши додому вона наспіх зібрала речі і документи. Жінка поспішала, вона хотіла піти з дому до приходу чоловіка. Їй більше не хотілося ні бачити його, ні чути

Ольга вже другу годину вела прийом пацієнтів незважаючи на те, що години прийому давно закінчилися. Вона була занадто чуйною і доброю людиною, до того ж, дуже любила свою професію.

– Люба, тебе ще довго чекати? – в кабінет заглянув Руслан і показав жестом на годинник. За матеріалами

– Все-все, вже біжу. Зараз тільки лікування людині розпишу, – посміхнулася миловидна блондинка.

– Ольга Миколаївна, Ви вже вибачте, затримала я вас своєю балаканиною. Вас там чекають … – вибачилася старенька.

– Нічого страшного, почекає трохи, – пожартувала Ольга.

– Це чоловік ваш? Дуже видний чоловік! – вимовила пацієнтка тоном знавця. – Він теж доктор?

– Ні. У Руслана свій автосалон. Так би мовити, сімейний бізнес. Працює разом з братом і батьком, – пояснила доктор. – Ось я все розписала. Лікуйтеся, а через тиждень до мене.

– Дякую Люба. Зараз таких як ти – серцевих докторів, дуже мало. Всі злі якісь.

– Звертайтеся! – посміхнулася жінка.

Ольга швидко накинула плащ, схопила сумку і вибігла в коридор. Руслан ходив туди-сюди у нестямі від злості.

– Вибач, але я не могла не прийняти людину. Вона старенька і потребує моєї допомоги, – виправдовувалася вона.

– Оля, ти в своєму репертуарі. Тобі дай волю, цілодобово сиділа б зі своїми хворими. А то, що я в коридорі дві години тупцюю тобі абсолютно наплювати.

– Ну вибач … – Ольга посміхнулася своєю милою, дитячою посмішкою і заглянула в очі коханої людини. Вона знала, що це діє безвідмовно на Руслана. Чоловік і справді не витримавши натиску дружини розтанув і засміявся. Він не міг довго і всерйоз сердитися на неї.

– Оля, тобі не здається, що занадто користуєшся своєю чарівністю? Вже і так мотузки в’єш з мене.

– Просто я дуже люблю тебе … – вимовила молода жінка і взяла чоловіка за руку.

Подружжя було разом вже сьомий рік. Їх шлюб можна було б назвати ідеальним якби не одне «але» – Ольга не могла зaвaгiтніти. Обстеження особливих результатів не дали. Лікарі лише руками розводили, мовляв ніби все нормально.

Жінка дуже переживала з цього приводу, а чоловік навпаки, був сповнений оптимізму.

– Люба, зараз 21 століття на дворі. Ти ж прекрасно розумієш, що медицина не стоїть на місці.

Прийде наш час і у нас з’явиться малюк. В крайньому випадку можна зробити «ЕКО».

– Я вже ні в чому не впевнена.

– У нас скоро відпустка. Пропоную відправиться в Німеччину. І відпочинемо добре і відвідаємо кращих фахівців. Мені порадили дуже доброго доктора, він готовий нас прийняти.

– Чудово! Я вірю, що у нас все вийде, – зраділа жінка.

Через тиждень, в кінці прийому до Ольги заглянула незнайома, молода пацієнтка. Жінці відразу кинулася в очі яскрава зовнішність красивоїї брюнетки. «Їй би по подіуму ходити або в кіно зніматися, а не по лікарях бігати» – промайнуло у Ольги в голові.

– Добрий день. Мені потрібна Ольга Миколаївна! – вимовила дівчина.

– Заходьте. Я вас уважно слухаю.

– Ви не зрозуміли … Я не хвора. Мені потрібно особисто поговорити з вами. Віч-на-віч.

Ольга забарилася на секунду не розуміючи, що від неї хочуть:

– Я звільнюся через 20 хвилин. Можете почекати мене біля входу в поліклініку.

– Добре. Але попрошу Вас не затримуватися. У мене маленька дитина на руках! – владно сказала красуня.

Доктор з медсестрою переглянулися і засміялися.

– Наполеглива дамочка! – промовила Оля. – Напевно лікарняний потрібен або довідка…

– Так. Все як завжди. Звикли, що за гроші можна все купити. Вона ще не знає, що не на ту напала! – засміялася медсестра. – Ти вже у відпустці з завтрашнього дня?

– Так. Дочекалася нарешті! – мрійливо посміхнулася Оля.

– Хорошого вам відпочинку! Набирайся сил і через місяць чекаємо як то кажуть з новими силами.

Оля вибігла з поліклініки і пошукала поглядом нахабну брюнетку. Дівиця сиділа на лавці з дитиною на руках. Побачивши доктора дівчина піднялася і не поспішаючи попрямувала до неї.

– Який чудовий малюк! Скільки йому? Рік або більше?

– Знайомтеся – це Ілля Русланович. Моєму синові одинадцять місяців, – гордо заявила дівчина. – Мене звати Христина.

– Дуже приємно! – збрехала Оля. Їй все менше було приємно спілкуватися з цією особою.

– Чим можу бути корисною? У мене дуже мало часу…

– Віддайте Іллі батька! Це не нормально, що через вас cтрaждає троє людей, які люблять один одного!

– З вами все нормально? Якому Іллі? Кого віддати? – Ольга подумала, що має справу з божевільною.

– Не треба прикидатися! Скажи ще, що ти не знала про те, що у Руслана є син і кохана жінка? – підвищила тон Христина.

– Який син? – заїкаючись вимовила Оля.

– Так ось же він! Перед тобою! А улюблена жінка – це я! Прошу тебе, не заважай нашому щастю, піди по-хорошому. Руслан не любить тебе давно, просто з жалю терпить твою присутність. Ти ж знаєш, що він благородна людина і не може перший піти! – Христина закричала так, що дитина розплакалася злякавшись шуму.

– Заспокойся! Не лякай дитину. Як давно у вас стосунки? – відчужено вимовила жінка.

– Три роки. Я покірно чекала поки він вибере відповідний момент і розповість про нас. Але більше так тривати не може, дитині потрібен батько!

– Добре. Я залишу вас у спокої …

Ольга повернулася і побігла в іншу сторону. Сльози зрадницьки котилися по щоках і шиї. Жінка спробувала взяти себе в руки, але безуспішно.

Прийшовши додому Оля наспіх зібрала речі і документи. Жінка поспішала, вона хотіла піти з дому до приходу чоловіка. Їй більше не хотілося ні бачити його, ні чути.

«Я все знаю про твого сина. Не потрібно було шкодувати мене і приховувати правду. Щиро бажаю вам щастя. На розлучення подам сама. Ольга. »Дописавши записку жінка викликала таксі і вийшла з дому.

– Алло. Привіт, мамо. Я сьогодні виїжджаю додому, завтра буду. Ні, нічого не сталося? Все нормально. До зустрічі! – Оля поклала трубку і знову розревілася. Жінка не розуміла одного, як можна так цинічно обманювати. Адже вона вірила Руслану як собі. Вона щодня молилася щоб у її чоловіка все було добре. А він так підло вчинив з її довірою і любов’ю.

Через три години Ольга сиділа в вагоні СВ. Жінка не хотіла нікого бачити і чути, тому і викупила два місця. Вона дивилася у вікно і хотіла тільки одного, – швидше дістатися до рідного дому. Зараз їй доведеться починати жити з нуля. Доведеться вчитися жити без Руслана …

– Оля! Ольга! – почувся до болю знайомий голос.

Жінка підстрибнула на місці від несподіванки. “Звідки він? Як знайшов мене? »- промайнуло в голові. У цей момент, двері купе відчинилися. Захеканий Руслан зітхнув з полегшенням побачивши дружину.

– Чоловік! Ви що собі дозволяєте? У вас є квиток? Я зараз наряд поліції викликом! – кричала провідниця.

– Це моя дружина. Дайте нам поговорити! – відмахнувся Руслан.

– Ольга, що все це означає? Ти куди зібралася? – строго запитав у дружини.

– Руслан, я прошу, не потрібно влаштовувати спектакль. Мені все відомо. Я не засуджую тебе, ти хотів повноцінну сім’ю з дітьми. Навіщо ти обманював мене так довго?

– Саме так, що я нічого не розумію! Яка дитина? Я побачив записку, потім зателефонувала твоя мати, сказала, що ти дуже засмучена і їдеш до неї. Оля, ми ж збиралися в Німеччину їхати до лікаря!

– Припини лицемірити! До мене приходила Христина з твоїм сином. Вона все розповіла!

– Христина? Це така висока брюнетка?

– Так. Руслан не прикидається ідіотом. Тобі це не йде! Іди, я дуже втомилася!

Читайте також:НАЙДЕШЕВШИЙ ТОРТ! ТАК, ЦЕ ДІЙСНО ПРАВДА. Я НЕ ЗУСТРІЧАЛА ДО ЦЬОГО ЧАСУ БІЛЬШ ЕКОНОМНОГО РЕЦЕПТА ТОРТА. ЙОГО СОБІВАРТІСТЬ СКЛАДАЄ МЕНШЕ 50 ГРН! В ЦЕ ВАЖКО ПОВІРИТИ, АЛЕ НІ ЯЄЦЬ, НІ МАСЛА, НІ МОЛОКА, НІ СМЕТАНИ ТУТ НЕМА! АЛЕ Ж ЯКИЙ ГАРНИЙ ШОКОЛАДНИЙ ТОРТ НА ФОТО. А ЯКИЙ СМАЧНИЙ! КОРЖІ ПУХКІ, М’ЯКЕНЬКІ, ВОЛОГІ, З НАСИЧЕНИМ ШОКОЛАДНИМ СМАКОМ

– Через п’ять хвилин вирушаємо! Чоловік, покиньте вагон! – промовила провідниця.

– Олечка, благаю, підемо додому. Я клянусь, що ніколи не зраджував тобі. Ми зараз же поїдемо до цієї вертихвостки і вона доведе мої слова.

– Ти хочеш сказати, що Христина все придумала? – посміхнулася Оля.

– Саме так! Вона працювала у нас півроку і бігала за мною як божевільна. Хотіла дістати собі багатого чоловіка і зачепитися в місті. Місяць тому головний бухгалтер викрив її в крадіжці. Нам довелося вигнати Христину з ганьбою. Мабуть вона вирішила помститися мені таким чином …

– А дитина?

– У Христини немає дітей. Вона обвела тебе навколо пальця, а ти повелася як дівчисько! Ти ж знаєш, що я люблю тільки тебе. Такі ляльки як Христина мене ніколи не приваблювали. Це люди у яких немає душі! Якщо не віриш мені запитай у батька. Ти знаєш, він ненавидить брехню і ніколи не бреше.

– Жінка! Забирайте валізу, і виходьте! Довго він ще буде вас умовляти? Теж мені, королева знайшлася! – обурилася провідниця.

Оля з Русланом переглянулися і мимоволі розсміялися.

– Вибачте нас, вже йдемо, – сказала Оля.

Уже вдома Руслан довго лаяв дружину за те, що вона повірила першій зустрічній і замість того, щоб поговорити з чоловіком.

– Я все розумію! Але виходить, що ти зовсім не довіряєш мені? – сумно запитав Руслан. – Я завжди думав, що ми одне ціле і нас неможливо розлучити. А виявилося, що це дуже просто …

– Пробач … Просто я розгубилася. Зараз визнаю, зробила дуже нерозумно. Я подумала, що ти дійсно шкодуєш мене через те, що я не можу завaгiтніти.

– Запам’ятай, мені не важливо наpoдиш ти чи ні. Я ніколи не залишу тебе, ні за яких обставин. Я не збираюся йти до чужої жінки тільки через те, що вона може наpoдити! Якщо Бог не дасть нам дітей, то будемо жити без них, але завжди разом!

– Дякую, рідний, – Ольга розплакалася, і притиснулася до чоловіка.

Вона ще раз переконалася, що вони одне ціле. Руслан – це її рідна людина. Він ніколи не образить і не зрадить. Біля нього було спокійно, затишно і тепло.

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

facebook