Касир супермаркету незрозуміло дивилася на Олю, Оля вичікувально дивилася на Віктора, а він незворушно складав покупки в пакети.
– Що? Я гаманець вдома забув…
Оля дістала свій гаманець, полегшено зітхнула, бо грошей вистачило. Усі десять років сімейного життя з Віктором вона почувала себе ніяк.
Вона ніколи не знала, в який момент їй доведеться дістати гаманець і розплатитися. Одяг для сина, квитки у відпустку, рахунок у ресторані…
У ресторані з ними одного разу трапилася блискуча ситуація. Вони були у відпустці, вирішили відзначити останній вечір у затишному кафе на набережній, а коли справа дійшла до оплати рахунку, Віктор безтурботно повідомив, що у нього немає грошей.
У Олі того вечора грошей теж не виявилося. Реально вона всі свої запаси витратила за час відпустки і Віктор знав про це, але вирішив перевірити.
Йому довелося бігти в готель за грошима, а Оля із дворічним сином залишилася заручницею за столиком. З номера Віктор подзвонив, спитав, де в неї гроші лежать.
Тоді йшов третій рік їхнього спільного життя. Вона ще сподівалася, що все зміниться.
При цьому Віктор був досить заможним чоловіком. Зірок з неба не вистачав, але потреби ніколи не відчував, на відміну від Олі та її родини, яка тяжко пережила затримками зарплати та порожнім холодильником.
Тому вона чіплялася за цю стабільність та забезпеченість, яку десь глибоко в ньому бачила та цінувала.
Подруги їй заздрили — другого такого чарівного красеня треба було довго шукати. А ще має почуття гумору і романтичну професію — він письменник і перекладач. Творча особистість, з публікаціями, авторськими гонорарами та панськими замашками.
Вони розлучилися. Він зустрів жінку, яка його розуміє і потребує його. За ці півроку, що вони жили нарізно, Оля влаштувалася на нову перспективну роботу, накопичила грошей і купила квартиру в іпотеку. Виявилося, вона цілком самостійна та самодостатня.
Але Віктор повернувся. Тому що вона найкраща і нічого від неї не вимагає. Всім навколо від нього тільки гроші і потрібні, а з нею він розуміє, що його люблять, люблять просто, а не за його гроші.
І вона розтанула, і все вибачила. А в нього з’явилося дуже багато претензій, що вона постійно на роботі, не готує обіди та вечері. І вона намагалася бути доброю дружиною та матір’ю, але він все одно був незадоволений.
Читайте також: Ми з ним прожили у шлюбі 35 років. І ось розлучаємося. Чоловіку 68, мені — 62. А я ж думала, що у нас все добре
Сьогодні Оля насилу повертає борги за кредитами. Віктору доводиться ходити до магазину та купувати продукти. Олі нема на що. Іноді вона говорить йому що він купує тільки макарони, хліб та пиво.
У ці моменти він у відповідь нарікає їй, що вона в житті ні про що не подбала, навіть подушки безпеки немає, на відміну від нього. Тільки він свої заощадження їй не довірить, бо вона свої гроші спустила і його спустить.
Вона розуміє, що їй з ним погано, що сама вона швидше і краще впорається з цією ситуацією. Але сина шкода, чи страшно втратити макарони з майонезом, які він купує… Так і живуть, без грошей, без радості і без надій.
Найгірше, вона це розуміє, буде попереду, коли вона впорається зі своїми труднощами, поверне кредити, почне заробляти, і він знову завжди забуватиме гаманець, а їй доведеться платити.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.